Банки
, інституції для кредитового й грошового обігу, на Центр, і Сх. Україні в 19 й на поч. 20 в. належали до загальноімперської мережі. До неї входили Держ. Банк, а також Держ. Дворянський Земельний Банк, заснований (1885) з завданням видавати довготермінові позики поміщикам для зміцнення дворянського землеволодіння, і Сел. Поземельний Банк (з 1882), що давав довготермінові позики селянам для купівлі поміщицьких земель; ці Б. мали відділи по більших містах України. Існували на Україні також численні приватні Б.: акційні земельні Б. в Києві, Харкові, Полтаві, Симферополі (Басарабсько-Таврійський); акційні Б. комерційного кредиту: Київ. Приватний Комерційний Банк, пром. Б. в Києві, Харкові, Кременчуці, два в Одесі, в Катеринославі; відділи Петербурзького Міжнар. Комерційного і Волзько-камського Б. в Києві і Харкові. Найбільші з них контролювали молоду пром-сть України; поряд зростала система кредитової кооперації. За часів самостійної України, крім приватних Б., існували Держ. Банк і Держ. Земельний Банк. За большевиків, у 1920-их рр., в період непу, поряд із Держ. Банком СССР, в УССР діяли: Українбанк, що був фінансово-кредитовим центром укр. кооперації (з 1923), Укр. Сіль.-Госп. Банк, філіяли всесоюзного Промбанку, окружні сіль.-госп. Б., комунальні Б., кредитові сіль.-госп. т-ва всі, очевидно, повязані з загальносов. системою Б. З переходом до індустріялізації та колективізації ця система була ліквідована, і всі банківські операції суворо зцентралізовані і безпосередньо підпорядковані московській владі (1930). Відтоді в УССР існують лише філії (контори) відповідних Б. СССР. Держ. Банк СССР (Госбанк) це інститут короткотермінового кредиту, розрахунковий і касовий центр Сов. Союзу і єдиний емісійний банк. На підставі нар.-госп. пляну він реґулюе грошовий обіг, провадить короткотермінове кредитування підприємств і госп. орг-цій (для збільшення обігових засобів), мобілізує вільні грошові засоби, здійснює касове виконання держ. бюджету СССР (див. Бюджет), розрахунки в зовнішній торговлі та ін. платежі за кордоном. Держ. Банк СССР провадить безготівкові обороти шляхом перерахування грошових засобів з рахунків одних госп. орг-цій і підприємств на рахунки ін.; він має виключне право на операції купівлі золота, срібла, закордонної валюти й закордонних цінних паперів. Загальне керівництво діяльністю Держ. Банку СССР, як і ін. Б., здійснює Мін-во Фінансів СССР. Держ. Банк має філії (контори) в республіках, краях і областях і відділи в районах та містах. Довготермінові кредитові операції провадять: Промбанк (фінансування капітального будівництва пром-сти, транспорту й звязку; заснований 1922, зреформований 1928); С.-Г. Банк (Сельхозбанк, фінансування соц. сіль. госп-ва, заснований 1924 як Центр. С.-Г. Банк, 1930 реорганізований у Всесоюзний Кооп. Банк, з 1932 сучасна назва), Торгбанк (фінансування капітального будівництва торгівлі й кооперації), Цекомбанк (фінансування комунального й житлового будівництва; має лише одну Всеукр. контору в Києві).На Зах. Укр. Землях, що входили до Австро-Угорщини, діяв держ. австро-угор. банк, який мав філіяли по більших містах Галичини, Буковини і Закарпаття. В період між двома світовими війнами його функції на укр. землях під Польщею виконував Банк Польський в Варшаві. Існували також приватні, перев. жид., Б.
В кін. 19 й на поч. 20 в. в Галичині постають перші укр. Б. Укр. щадниця Віра (1894) в Перемишлі; кредитове т-во Дністер (1895) у Львові; централя кредитової кооперації всіх видів і ступенів Крайовий Союз Кредитовий (1898) у Львові, що з 1924 набрав скороченої назви Центробанк; Земельний Банк Гіпотечний (1910) у Львові, акційна спілка для заг. кредиту; кооп. пром. банк Промбанк (1935) у Львові із завданням видавати короткотермінові позики для приватної торгівлі й промислу. З 1939, з приєднанням Зах. Укр. Земель до УССР, уся мережа Б. була зліквідована, а фонди й інституції влиті в заг. сов. госп. систему. [Є. Ґловінський]
[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 1]
|
|
|