Баран Степан (1879�1953), визначний політ, та гром. діяч і публіцист у Галичині, за професією адвокат. Видатний чл. Укр. Нац.-Дем. Партії (згодом УНДО), в 1913�39 рр. чл. її Нар. Комітету, а 1913 �18 його секретар; чл. Президії Гол. Укр. Ради, пізніше Заг. Укр. Ради під час першої світової війни та її представник у дипломатичній місії на Балканах 1915 р.; 1918�19 чл. Нац. Ради ЗУНР і секретар земельних справ у першому уряді К. Левицького; посол до варшавського сойму в 1928�39 рр.; 1951�53 рр. голова Виконного Органу Укр. Нац. Ради. Довголітній оборонець на судових політ. процесах; обстоював укр. інтереси в освітній і земельній справах; оборонець Правос. Церкви в Поль. державі. 50 рр. провадив публіцистичну діяльність у �Ділі� (1902�39), в �Свободі� (1914�18 рр. був її гол. ред.), в �Краківських Вістях� тощо. Д. чл. НТШ, автор праць про гал. шкільництво, аграрні й церковні проблеми Зах. України; важливіші з них: �Статистика середнього шкільництва у Сх. Галичині в рр. 1848�98� (1910); �Новий краєвий статут і нова виборча ординація до гал. сойму� (1914); �Історія укр. адвокатури� (1934); �По неволі � визволення� (1940); �Земельна справа в Галичині� (1947); �Митр. Андрей Шептицький� (1948).

[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 1]