Барокко
(або барок) в образотворчому мистецтві, напрям, що постав в Італії в кін. доби ренесансу в 16 в. й поширився в усій Европі в 17 в. Б. це доба величних концепцій, складних ідей і фабул, що творили мист. форми, які мали б підносити людину з буднів життя до сфери високих незбагненних переживань; у творах Б., особливо в архітектурі, панують пишні, багаті, показні форми, просякнуті патосом, потягом до надприродного, і спіритуалізмом. В архітектурі В. характеристичні розкішні декоративні портали, фронтони, брами, переладовані прикрасами і буйною орнаментикою. На Україні стиль Б., що припадає на добу козацької державности, набрав своєрідних, оригінальних рис і тому в світовій літературі здобув назву окремого укр. або козацького барокко (кін. 17 в. поч. 18 в.). Укр. бароккова архітектура, на відміну від переважно декоративного зах.-евр. стилю, більш конструктивістична, з поміркованою декоративністю і спокійнішими формами. Укр. Б. залишило численні памятки церковного і цивільного будівництва (див. ЕУ І, стор. 808810), зокрема будинки Києво-Печерської Лаври, Брама Заборовського б. св. Софії в Києві, ліплені прикраси гол. церкви Лаври, церква А. Киселя в Нискиничах на Волині, палаци в Збаражі, Бережанах, Барі, військ. канцелярія доби Мазепи в Чернігові, камяниця Д. Апостола в Сорочинцях і багато ін. Різьба Б. була репрезентована такими зразками, як Богородчанський іконостас із Манявського Скиту, іконостаси гол. церкви Києво-Печерської Лаври, Михайлівського Золотоверхого манастиря в Києві та ін. (див. ЕУ І, стор. 822 і таблиця X); живопис розписами церков (м. ін. Троїцької церкви Києво-Печерської Лаври, ускладнено-декоративний Рай у Воздвиженській церкві Лаври), іконостасами й портретами (див. ЕУ І, стор. 82627); в добу укр. Б. великого розвитку досягає Граверство, що користається характеристичною складною символікою, алегоріями, геральдичними знаками, пишним орнаментом. В ужитковому мистецтві й орнаментиці вживалося своєрідних нар. мотивів, тому укр. бароккова орнаментика особливо оригінальна.Література: Павлуцкий Г. Древности Украины. М. 1905; Лукомский Г. Украинское барокко. Аполлон, III. П. 1911, Грабарь И. История русского искусства, II, IV. М. 191213; Ернст Ф. Укр. мистецтво 1718 вв. К. 1918; Гуцало. Стародубське барокко. Збірник Секції Мистецтва УНТК. 1920; Січинський В. Стилі. Прага 1926; Makowski T. Lwowskie kocioy barokowe. Л. 1932; Титаренко С. Укр. барокко. Архітектура Радянської України, VIII. К. 1940; Січинський В. І. Мазепа людина і меценат. Філадельфія 1950; Sichynsky V Ukrainian architecture of the 17 a. 18 c. The Ukrainian Quarterly, І. Нью-Йорк 1951. [В. Січинський]
Б. в літературі, літ. стиль, названий так за мистецьким стилем тих самих часів. Основні його риси: висока оцінка ориґінальности та переобтяження літ. творів стилістичними прикрасами, зокрема метафорами, гіперболами й антитезами. Мета художнього твору зворушити людину, викликати в неї сильні переживання. Світогляд Б. сполучає релігійність середньовіччя з високою оцінкою надбань ренесансу (інтерес до природи, історії та індивідуальности людини). Укр. Б. є часом розквіту літератури. Починаючи із першої чверти 17 в. (М. Смотрицький, К. Т. Ставровецький, почасти вже Іван Вишенський), воно доживає до кінця 18 в. (Г. Сковорода). В пол. 17 в. кількість і вишуканість стилістичних прикрас ще збільшується (пізнє барокко). Своєрідна властивість укр. Б. це значна перевага духовних творів над світськими. До останніх належать і то частково лише вірші, епос, повість та іст. хроніка, тоді як проповідь, драма й трактат залишаються майже виключно релігійними. Такий стан пояснюється тим, що носіями літ. творчости були переважно духовні особи, що світських меценатів було тоді вже обмаль, світської високої школи не було, а певні кола укр. читачів задовольняли свої літ. потреби латинською та поль. літературою. Це надає найбільшої ваги духовним гатункам літератури і у греко-католиків, і у православних (І. Потій, Богогласник, Й. Ґалятовський, А. Радивиловський, Четьї-Мінеї св. Дмитра Туптала). Мова бароккової літератури, за браком відповідного керівного центру, невреґульована: лише мова церкви залишається ц.-слов. укр. редакції, мова ін. творів приймає в себе в різній мірі елементи нар. мови, а також деякі чужомовні (головне поль.) елементи; вживання нар. і чужих елементів залежить від кожного окремого автора. Є світські твори, писані словянщиною, і релігійні, писані майже чистою нар. мовою (Г. Домецький). У 18 в. починають просякати деякі елементи рос. мови. Ортографія залишалася ц.-слов. (ъ, ь, Ь і т. д.). Укр. бароккова література мала величезний вплив на російську з третини 17 в. аж до пол. 18 в. Зокрема змінилась під впливом укр. церковнословянщини і рос. церковна мова. Укр. бароккова література вплинула також на півд.-слов. (М. Козачинський), а крім того, знайшла деякі рефлекси і в поль. літературі.
Література. Огляди: Чижевський Д. Історія укр. літератури. II. Ренесанс та реформація. Барок. Прага 1942; Чижевський Д. Укр. бароккова література. Нариси. Частини 13. Прага 194144 (не закінчено); Чижевський Д. 17 сторіччя в духовній Історії України. Арка, IVV. 1947; Чижевський Д. Поза межами краси. Нью-Йорк 1952. [Д. Чижевський]
[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 1]
|
|
|