Перші зв�язки між Україною й Б. полягали в торг. зносинах Київ. Руси з Фляндрією й ін. провінціями сучасн. Б. (довіз фляндрських сукон та ін.); ці зв�язки були досить жвавими в 16�17 вв., в добу розквіту фляндрського госп-ва й культури: на Україні бували купці й ремісники з Фляндрії й Вальонії, а також ченці (бенедиктини, єзуїти), ґравери створили чимало портретів визначних діячів України, картографи позначали на своїх картах укр. землі, а флямандська преса і преса франц. мовою жваво цікавилися подіями на Україні.

В 19 в., в розвитку пром-сти на Україні беруть участь бельг. підприємці; в 1880�90-их рр. бельг. капіталовкладення на Україні сягали бл. 1 мільярда тодішніх бельг. франків, перев. в гірничій (Донбас, Кривий Ріг), машинобудів. та цементній пром-сті й міському госп-ві (зокрема, кінні залізниці й трамвай в м-ах України, телефонна мережа в Одесі, електрична � в Симферополі та ін.). На поч. 20 в. бельг. капітали на Україні в наслідок кризи зменшилися до 600 000 000 бельг. франків. Численні бельгійці, побувавши в цей час на Україні, викликали зацікавлення Україною серед бельг. інтеліґенції; відомий географ Е. Реклю в �Новій універсальній географії� (1880) присвятив Україні багато місця; бельг. чернечий чин оо. Редемптористів створив укр. вітку.

До першої світової війни в В. перебувало невелике ч. українців (робітників, студентів), які організували Руську Безсторонню Громаду (Cercle Neutre Ruthene) в Льєжі. В 1919�23 рр. спочатку в Газі, згодом у Брюсселі діяла очолювана проф. А. Яковлевим дипломатична місія УНР з повноваженнями на Б. й Голляндію. В Б. з великим успіхом концертувала Капеля О. Кошиця.

У період між двома світовими війнами в Б. перебувало бл. 300 українців � політеміґрантів, заробітчан і кілька десятків студентів (у Льсжі, Лювені й Ґенті), які мали свої громади; найактивнішим було Т-во кол. Укр. Вояків у Бельгії (1934�40, відновлене 1948); завдяки праці укр. політ, еміграції, зокрема Д. Андрієвського й декого із студентів, а також діяльності оо. Редемптористів, Сестер ЧСВВ, бельг. суспільство інформувалося про події на Україні й укр. нац. та рел. справи й прагнення. Преса Б. публікувала багато матеріялів про Україну, напр., два окремі випуски про укр. культуру, зроблені при літ.-мист. ж. �Ля Нерві� (�La Nervie") в 1928 р.

Під час другої світової війни більшість українців виїхали з Б.; доплив почався 1945 р., коли до Б. переїхало бл. 2 000 українців (перев. жінок), що були на примусових роботах у Зах. Німеччині й стали втікати на зах. при наближенні сов. військ. Зважаючи на загрозу примусової репатріяції до УССР, для охорони укр. інтересів і матеріяльної допомоги на терені В. 1945 постав Укр. Допомоговий Комітет (УДК) в Бельгії з осідком у Брюсселі (перший гол. М. Граб). 1947 р. число українців у Б. збільшилося до 10 000 у зв�язку з приїздом українців на дворічну контрактову працю з ДП-таборів Німеччини. Після закінчення контракту в 1949 частина повернулася до Німеччини, ін. виїхали до ЗДА й Канади; 1955 р. в Б. живе бл. 5000 українців, в тому ч. бл. 1500 українок, які прибули туди під кін. війни й вийшли заміж за бельгійців. З 4000 українців, охоплених мережею укр. гром. орг-цій, припадає 71% на осіб у віці 19 � 60 рр., 1% � на старших і 18% � на молодших. На розвиток укр. сусп. життя неґативно впливає брак жіноцтва: на 100 чоловіків у віці 19�60 рр. припадає 39 жінок, а на 100 неодружених українців � ледве 2 українки. Більшість працює в шахтах, де важка праця, але задовільні заробітки; в 1948�49 в Б. було понад 200 осіб з укр. інтелігенції, з них понад 50 з високою освітою.

Українці зосереджені перев. у вугільному р-ні сер. Б., зокрема в провінціях Ено (Hainaut), Лімбурґ (Limburg), Льєж (Liege); крім того � в Брюсселі і Лювені (Louvain).

Діяльність укр. еміграції в Б. особливо жвавою була в 1947�49 рр., коли УДК мав 26 філій і 3 станиці; відновили діяльність довоєнні орг-ції � Т-во кол. Укр. Вояків у Льєжі і Нац. Союз Укр. Студентів (НаСУС); завдяки допомозі Апостольської Столиці й архиєпископа Івана Бучка постав Укр. Студентський Дім у Лювені; створені були Укр. Наук.-Осв. Т-во (УНОТ 1947), студентське т-во �Обнова�, Комітет Допомоги Укр. Студентам у Бельгії (КоДУС) у Лювені, Спілка Укр. Молоді (СУМ) з 21 осередком, Союз Укр. Робітників у Б. (СУРБ); як секції при УДК діяли Жін. Об�єднання і Гурток Пласту, у 1948 відбувся перший конгрес українців у Бельгії, на якому створено Головну Раду Укр. Гром. Орг-цій у Б. До неї увійшов і створений в кін. 1949 Союз Українців у Бельгії (СУБ) з осідком у Брюсселі, згодом у Льєжі (має кілька філій); з кін. 1949 працює Центр. Госп.-Кооп. Об�єднання Укр. Еміграції в Б. �Дніпро�. Однак із 1949 гром. життя поступово слабне переважно через виїзд за океан чималої частини укр. повоєнних емігрантів, а також у наслідок політ, поділу громадянства.

Укр. Гр.-Кат. Церква в Б. становить з 1947 окремий Ген. Вікаріят Апостольської Візитатури для українців гр.-католиків � о. Маврикій Ван де Мале, пізніше о. митрат Яків Перідон; душпастирську працю провадять 5 укр. свящ. і 6 редемптористів сх. обряду. Духовним життям правос. українців опікується Укр. Автокефальна Правос. Церква, очолена 1948�50 архиеп. Михайлом Хорошим, пізніше митрофорним протоієреєм о. Іваном Бачинським.

Укр. діти в Б. мають т. зв. четвергові школи під наглядом УНОТ; позашкільна культ.-осв. праця провадиться при філіях гром. т-в. З 1945 в Брюсселі виходить часопис �Вісті� � орган УДК і кат. рел. журн. �Голос Христа Чоловіколюбця�; 1947�48 у Брюсселі виходив місячник �Тризуб�, орган нац. держ. думки; в 1948�49 при УНОТ діяло Пресове Бюро (Лювен). Видавничу діяльність проявили: Укр. Відділ Альфонсіянської Бібліотеки в Лювені, Укр. В-во К. Мулькевича, Укр. Кат. Пресова Служба під керівництвом о. Б. Куриласа. В повоєнні роки постійну активну участь у гром. житі українців у Бельгії, крім названих вище, виявили: С. Божик, З. Витязь, І. Витязь, о. М. Германюк, М. Граб, М. Демчук, М. Дзьоба, В. Жовнір, о. І. Кіт, А. Кішка, О. Коваль, І. Левко, В. Макар, В. Моклович, К. Мулькевич, В. Огаренко, В. Попович, Я. Пришляк, Д. Стацюк, о. Г. Фуканчик. [С. Божик]