Берестейський мир, був укладений 9.2.1918 між УНР і Німеччиною, Австро-Угорщиною, Туреччиною та Болгарією. Коли після перевороту в Петербурзі рос. больш. уряд став провадити переговори про замирення на сх. фронті, Укр. Центр. Рада 19.11.1917 теж почала переговори, бо на її території проходили австр.-нім. і рум. фронти. В резолюціях з 22, 24 і 26.12.1917 Центр. Рада виявила своє ставлення до миру з почвірним союзом, а 28.12.1917 підписано угоду про перемир�я на фронті. Больш. делеґація, очолена Л. Троцьким, 22.12 почала мирові переговори в Бересті Литовському. 1.1.1918 до Берестя прибула укр. делеґація, очолена В. Голубовичем, у складі М. Полоза, О. Севрюка, М. Левитського та М. Любинського. 12.1.1918, після відповідної заяви Л. Троцького, граф О. Чернін як представник почвірного союзу визнав укр. делеґацію за незалежне представництво УНР. Справу Галичини, Буковини і Закарп. України, що її укр. делеґація хотіла включити в заг. мировий договір, Чернін і граф Чакі, представники Австро-Угорщини, відмовилися дискутувати як внутр. справу монархії. Холмщину й Підляшшя визнали за землі, що мали входити до складу УНР. Після 20.1.1918 делеґація повернулася до Києва; тим часом 22.1.1918 р. IV Універсалом проголошено повну незалежність УНР. Українська делеґація, повернувшись до Берестя, була очолена О. Севрюком. 1.2.1918 на пленарне засідання з�явилися й представники створеного большевиками в Харкові �сов. укр. уряду� Є. Медведєв і В. Шахрай. На деклярації Медведєва й Троцького з укр. боку відповів М. Любинський. Чернін від імени почвірного союзу зробив заяву про визнання УНР як незалежної й суверенної держави. 9.2. (н. ст.) 1918 р. в Бересті Литовському був укладений договір між УНР і почвірним союзом у складі Австро-Угорщини, Болгарії, Німеччини й Туреччини. З укр. боку договір підписали Олександер Севрюк, гол. укр. делеґації, Микола Любинський та Микола Левитський. З боку Німеччини � ген. М. Ф. Ґофман як представник нім. командування й Р. фон Кюльман, Австро-Угорщини � граф. О. Чернін, Болгарії � В. Родославов, А. Тошев, І. Стояновіч, Т. Анастасов, полк. П. Ганчев, Туреччини � Талат Паша, Ібрагім Ґаккі Паша, Ахмет Нессім Бей, Ахмет Іццет Паща. Почвірний союз визнав Укр. Нар. Респ. за самостійну державу з зах. кордоном, що був між Австро-Угорщиною й Росією 1914 р.; на північ кордони УНР ішли від Тарногороду по лінії Білгорай�Щебрешин � Красностав � Пугачів � Радзин � Межиріччя � Мельник � Кам�янець Литовський � Пружани й Вигонівське Озеро; докладно кордони мала встановити мішана комісія відповідно до етногр. відносин, зважаючи на бажання населення (ст. 2). Берестейський договір передбачав далі вреґулювання евакуації зайнятих областей (ст. 3), встановлення дипломатичних відносин (ст. 4), повернення військовополонених (ст. 6), обмін цивільних інтернованих та відновлення публічних і приватних правних зносин (ст. 8). Сторони зреклися взаємного звороту �воєнних коштів, себто держ. видатків на провадження війни, як також звороту їх воєнних шкод� (ст. 5). Стаття 7 Берестейського договору реґулювала негайно відновлювані госп. зносини і взаємний обмін товарів, зокрема визнаючи засади розрахунку та встановлення митних тарифів. У Бересті був укладений також таємний договір між Австро-Угорщиною й УНР у справі Галичини та Буковини, що за ним Австрія мала найпізніше до 31 липня 1918 р. з�єднати �в один суцільний коронний край� ті частини Сх. Галичини з Буковиною, де переважало укр. населення. Але 4.7.1918 Австрія анулювала цей таємний договір під тим претекстом, що Україна не дала їй належної кількости збіжжя; в дійсності австр. уряд зробив це під тиском поляків. Німеччина Рапальським договором з большевиками 1922 р. оголосила Берестейський договір недійсним; Австро-Угорщина зробила його недійсним самим фактом розпаду; Туреччина 1922 р. скасувала Берестейський договір договором з УССР; Болгарія, наскільки відомо, формально Берестейський договір не касувала.

[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 1]