Білорусизми, білор. елементи в укр. мові. Хоч білор. мова здавна виявляє риси зв�язку з балтійським мовним союзом, що чужі укр. мові, обидві мови мають багато спільного в словнику, наголосі, фонетичному й морфологічному розвитку. Ці спільні елементи тільки почасти є вислідом позичень, а поза тим постали в результаті періодів спільного розвитку, зумовленого іст. обставинами. Можна припускати спільний розвиток півд.-білор. і півн.-укр. говірок у добу хозарського панування над полянами, сіверянами, в�ятичами та ін., що тривав і далі, в період Київ. держави, і спричинився до низки спільних фонетичних і морфологічних змін (перехід ґ в г, ствердіння р, перехід л в ў після ъ перед приголосними, пом�якшення г, к, х, перед ы в 12 в., дифтонгізація о, е, в нових закритих наголошених складах, перехід ръ, лъ і т. п. в ри, ли, перехід ъ, ь перед й в и (і), але не в родовому відмінку множини тощо). Частина цих рис вийшла поза межі киэво-поліської групи говірок і була поширена на всі білор. або всі укр. говірки, гол. в наслідок �розмивання� киево-поліської групи говірок між укр. і білор. мовами (Шерех). У період Литовської держави проявився, з одного боку, вплив традиції літ. мови Київ. Руси з її київ. основою на літ. мову В. Князівства Литовського, а з другого боку, вплив живої білор. мови ширився далеко на південь, насамперед акання. Акання охоплює півн. Полісся, а в окремих словах (типу багатий, гарячий) доходить до тогочасного кордону Литви з Польщею на Поділлі (Курило). Розвиток козацтва й постання Гетьманської держави кладуть початок новій хвилі укр. впливів на білор. мову. у 19�20 в. нова білор. літ. мова приймає деякі українізми (напр., у творах М. Багдановіча).