Богачевський Костянтин (*1884), церк. і гром. діяч, укр. кат. архиєп. у ЗДА, родом з Манаева (Галичина), д-р богословія, студіював у Львові, Інсбруку, Мюнхені. Свячений в 1909, сотрудник, префект у Львівській Семінарії, згодом її духовник, совітник і референт Консисторії, військ. курат (1916 �17), віцеректор семінарії, крилошанин перемиський (1918) і катедральний парох, згодом ген. вікарій (1923), Апостольський Протонотар (1923), титулярний єп. Амізосу і Апостольський Екзарх для українців у ЗДА (1924), асистент папського трону і римський граф (1950), титулярний архиєп. Берое (1954). За нац. працю був арештований поляками. Підніс амер. екзархат з рел., осв., нац., орг. та екон. сторони. Меценат укр. інституцій та науки і преси.

[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 1]