Богословіє на Україні. Зародки Б. виявляються в заходах Ярослава Мудрого (духовні школи, монастирі, переписування і перекладання книг, передусім духовних), Володимира Мономаха, у творах митр. Іларіона, Никифора, св. Теодосія Печерського, Клима Смолятича, Кирила Турівського та ін. діячів княжої доби. Тоді ж перекладали й поширювали твори св. отців Василія В. (лШестоднев╗), Івана Золотоустого (лЗлатоструй╗, лЗлатоуст╗), збірники менших творів, притч, афоризмів (лЗлатая ЦЬпь╗, лІзмарагд╗, лПчела╗, лПалея╗) тощо. Клим Смолятич, лкнижник і філософ╗, був прихильником філос. освіти духівництва, зокрема користування витягами з творів небагатьох відомих тоді античних авторів і символічної методи пояснювання св. Письма. Деяке пожвавлення Б. як науки принесла з собою Фльорентійська унія (1439), далеким відгомоном якої було лПослання Мисаїла╗ 1476 р. В 16 в. на Україні починається боротьба між прихильниками Заходу і Візантії, яка приводить до гострої полеміки гол. навколо Берестейської унії (1596), в якій беруть участь її прихильники П. Скарґа (лОписання і оборона собору руського берестейського╗ й ін.), І. Потій (лУнія╗, лГармонія╗, лАнтиррисис╗ й ін.) і противники Ч С. Зизаній (лКатехизм╗, лКазання╗ й ін.), Христофор Філалет (лАпокрисис╗), Анонім (лЕктезис╗), Клірик Острозький, Г. Смотрицький (лКлюч царства небесного╗), здогадно Ю. Рогатинець (лПересторога╗) та Іван Вишенський, який порушив ряд проблем заг.-церк. і церк.-соціяльних, виявивши неприхильне ставлення до метод тодішньої філос. і богословської думки. В другій тіол. 16 в. на Україні й Білорусі діяла група перекладачів та коментаторів св. Письма (Григорій, ігумен пересопницький, В. Негалевський, В. Тяпинський та ін.) і авторів лучительних євангелій╗, себто викладів текстів Євангелія для широких кіл вірних. Одночасно працювала острозька група богословів (Г. Смотрицький, В. Суразький, М. Броневський, Клірик Острозький, М. Смотрицький та ін.). Прихильники Заходу спираються в догматиці на греків, однак беруть із лат. Заходу методику й деякі богословські тези. В першій пол. 17 в. полеміка витончується, стає більш богословською. З правос. сторони писали Захарія Копистенський (лПалінодія╗), Мелетій Смотрицький (до 1627 р.), Леонтій Карпович (лПроповіді╗), Кирило Ставровецький до 1625 (лЗерцало богословія╗ 1618), Андрій Мужиловський (лАнтидотум╗), згодом Петро Могила (лЛітос╗, лАнтологіон╗, лЕвхологіон╗, лВеликий Правос. Катехизис╗), Інокентій Гізель, Йоаникій Галятовський, Лазар Баранович та ін.; з кат. сторони Ч Іпатій Потій, Петро Аркудій, Йосип Вельямин Рутський, Мелетій Смотрицький (лАпологія╗), Лев Кревза (лОборона єдности церковної╗), Іван Дубович, Анастасій Селява та ін. З однієї і другої сторони можна говорити про т. зв. лкиївську╗ богословську школу. В 2 пол. 17 в. її вплив поширюється на Московщину (Єпифаній Славинецький, +1675, Симеон Полоцький, +1680, лВЬнецъ вЬры╗ 1670), що викликало в Москві реакцію проти лкиїв.╗ вчення, без якого там не могли обійтися. Для своїх реформаційних цілей Петро І користується працею укр. богословів, схильного до протестантизму Теофана Прокоповича (+1736), пройнятого кат. принципами та схоластичною методою Стефана Яворського (+1722; лКамень вЬри╗), св. Дмитра Туптала (+1709), автора лЧетьїх Міней╗. У першій пол. 18 в. систематичні курси Б. дали професори та ректори Киево-Могилянської Академії: Й. Кроковський, І. Поповський, X. Чарнуцький, О. Волчанський, І. Левицький, С. Кулябко, В. Лящевський, С. Ляскоронський та багато ін. В тому самому напрямі діяв у Московщині Т. Лопатинський (лСвященное ученіе╗ 1706Ч10). В другій пол. 18 в. в київ. Б. відбувся зворот до системи Т. Прокоповича, що свого часу дав цілий курс Б. (лВступ до богословія╗, виданий у Кенігсбергу, Москві, Бресляві). За ним пішли такі богослови, як С. Миславський (+1796) у кн. лДогматы православныя вЬры╗ (1760), Іриней Фальковський (+1827) та ін. З Прокоповичем протестантський вплив витискає латинсько-схоластичні елементи лкиївської╗ школи при рівночасному впливі русифікаційної політики. З укр. кат. богословських творів у 18 в. можна згадати лБогословія нравоучительная╗ (1751), лНародовЬщаніє╗ (1756), Андрія Завадовського лО святомъ СакраментЬ Евхаристіи╗, Теодора Басарабського лПисьмена си єсть начатки догмато-нравоучительныя богословіи╗ (1771) та всякі лБесЬды парохіяльные╗ і лНауки парохіяльные╗ (Добриловського) й ін.