Після упадку старої Київ. держави заможніша, родовита частина Б. перейшла до замкненого стану поль. і лит. шляхти, а малозаможні дрібні Б. втратили частину своїх привілеїв і мусіли перейти до півшляхетського стану � т. зв. путних Б., а згодом і до селянства. За поль.-лит. доби вища верства Б. прийняла назву панів або земян, а стара назва � Б. � залишилася при дрібних службових Б. Нижчий стан боярства, разом із дрібною шляхтою, довго боровся за свої права, напр., при виданні Лит. Статутів 1529 і 1564 рр., і за часів поль.-лит. унії правно зрівнявся із заможною шляхтою і здобув право судитися в шляхетських земських судах нарівні з панством; такий стан зберігся на укр. землях під поль.-лит. владою до кін. 18 в. Рештки укр. Б.-шляхти, що перейшли на службу до коз. держави � Війська Запор., набули тих прав, які давала служба в коз. війську, без огляду на їх родовід (див. ЕУ І стор. 637�38, 640�42).

Бояри під господарем, рід дрібного боярства в Лит.-Руській державі, денно залежного від панів та князів. У Польщі шляхтич правно не міг підлягати другому шляхтичеві, на Литві пан міг свого шляхтича, що дістав від нього помістя (ленно), судити, карати, покликати до служби тгід своєю хоругвою. Пан опікувався ріднею своїх бояр. Бояр під господарем міг мати також великий князь, якщо він виступав як власник панських дібр, відкуплених, сконфіскованих чи одідичених після вимирання панського роду. [А. Яковлів]