Особливості: 1) зберігання різниці пра-слов. у й і у формі ы Ч и (сын Ч синьий); ы після губних і гортанних більш заднє (быкы), інколи й лябіялізоване (бwла лбула╗, похwлый лпохилий╗); 2) джь на місці праслов. di (меджьа лмежа╗); 3) шелесні помТякшені (жьаба); 4) збережено мТяке рь у кінці слів і складів (теж на місці праслов. r!) (млинарь, верьх); 5) напружені варіянти е, o; є перед наступним палятальним приголосним, й та е, o в наступному складі; o перед наступними ў, і, у, е, о (теперь, отець, на дорозьі); 6) помТякшена вимова передньоязикових приголосних перед і з давнього о в закритих складах (ньіс лніс-носа╗); 7) зникнення інтервокального й (мау лмаю╗, рыбоў лрибою╗); 8) лябіовеляризована вимова групи аў як аў, оў (лаўка ллавка╗, доў лдав╗); 9) дз Ч на місці початкового з- (дзерно, дзьвір); 10) відсутність вставного ль після губних (сыпйю лсиплю╗, але: роблений); 11) сильний асиміляційний вплив помТякшених приголосних у групах приголосних (зьльіз лзліз╗, сьтьіў лстіл╗); 12) відсутність подовження приголосних у типі: жьитьа лжиття╗, насьіньа лнасіння╗; 13) зміна -ньк- в -йк- (батейко, сивейкый); -шк- в -чк- (чкода); -дн- в -нн- (рінный); -вн- в -мн- (рімный); 14) енергійна вимова приголосних у кін. складів, у висліді чого поставання після них короткого вокального елементу (дыж^ыка, льіс^ы, день^и лдіжка, ліс, день╗); 15) вплив закінчень твердого типу імен на мТякій: вітцьови лбатькові╗, до нього; але зберігання різних закінчень обох типів у місцевому однини іменників: на сьтьільци, лна стільці╗, на поли лна полі╗, души лв душі╗; 16) зберігання давніх закінчень у множині чоловічого і сер. іменників: називний Ч воўци лвовки╗; давальний Ч паньім, паным, панум лпанам╗; орудний Ч з быкы, з тельаты лз биками, з телятами╗; місцевий Ч в коньох лв конях╗; 17) дієслівні форми: чьитам, -ашь, -ат, -аме, -ате, -аут; чьи-таўйем, Ч йесь, чьиталисьме, -сьте ля читав╗ буду чьитаў лчитатиму╗; 18) часто відтягнутий до початку слова наголос (порівняно з укр. літ.): назад^ы, кльіно, корыто, чекати; 19) енклітичні форми займенників: ньа лмене╗, тьа, сьа; 20) закінчення -оў у жіночих іменників типу: моркоў, церькоў і навіть: голоў лголова╗. [О. Горбач]