Бортнянський Дмитро (1751�1825), великий укр. духовний композитор, дириґент і реформатор церк. співу Сх. Церкви; нар. в Глухові, замолоду потрапив у придворну Хорову Капелю в Петербурзі; вчився в італ. композитора Б. Ґалюппі в Петербурзі, а згодом у Венеції; в Італії були з успіхом поставлені опери Б. на італ. лібретта �Креонт� (1776); �Алкід� (1778), �Квінт Фабій� (1779); повернувшись, Б. став у Петербурзі придворним капельмайстром, а з 1796 � управителем Придворної Капелі, складеної майже виключно з українців; за Б. капеля піднеслася на надзвичайно високий рівень. В цей період Б. написав численні інструментальні твори й опери на франц. лібретто: �Сокіл� (1786), �Син-Суперник� (1787), пасторальну комедію �Свято сеньйора� (1786) і балет. Іст. значення Б. � в його хоровій церк. творчості, яка своєю фактурою і якістю стояла на висоті сучасної евр. музики. Хорова творчість Б. є завершенням довголітньої хорової укр. культури і відображає певний вплив укр. нар. пісенности. Найважливіші його концерти для мішаного хору а капеля: 35 однохорних і 10 двохорних, 14 хвалебних пісень, літургічні частини та рел. пісні (м. ін. популярне �Коль славен...�) � разом понад 100 церк. творів, велику частину спадщини Б. становлять інструментальні твори � фортепіянові сонати, твори для камерних ансамблів, м. ін. фортепіяновий квінтет з арфою. Твори Б. видані 1882 з ред. П; Чайковського в 10 томах.