Київ. Університет (з 1834) перебрав традицію попереднього дослідження укр. фльори. Перший проф. ботаніки Київ. Ун-ту В. Бессер (1784Ч1843) відомий як автор двотомової фльори Галичини (1809) і виданого у Вільні (1822) опису рослинности Правобережжя. Бессер і проф. в Ніженському Ліцеї А. Анджейовський (1785Ч1868), який теж досліджував фльору Правобережжя, викладали спершу в поль. Кременецькому Ліцеї, де був ботан. сад. Оранжерійні фонди останнього дали поч. колекціям ботан. саду Київ. Ун-ту, організованого в 1836Ч41 рр. під керівництвом Р. Траутфеттера (1809Ч 89), довголітнього проф. і ректора Київ. Ун-ту, визначного дослідника укр. фльори, зокрема Правобережжя. Його наступник (1847Ч68) А. Рогович (1812Ч78), продовжуючи дослідження фльори Правобережжя, вивчав і рослинність Чернігівщини й Полтавщини. І. Борщов (1833Ч 78), що в кін. 60-их рр. заступив на катедрі Роговича, працював у різних ділянках Б., зокрема досліджуючи гриби й водорості Чернігівщини та водорості Київщини. Серед ін. ботаніків у Київ. Ун-ті відомі фітопалеонтолог і систематик І. Шмальгавзен (у 80Ч90-их рр.), учень Ценковського альголог і міколог Я. Вальц (1841Ч1914); Й. Баранецький (1843Ч1905), піонер у фізіології рослин на Україні, що провадив визначні дослідження і в анатомії рослин; фізіолог К. Пурієвич (1856Ч1916), який досліджував м. ін. перетворення в рослинах органічних кислот, явища звТязані з проростанням насіння. С. Навашин (1857Ч 1930), визначний цитолог та ембріолог, м. ін. відкрив явище подвійного запліднення у завТязкових (вкритонасінних) рослин, нові дослідження його в морфології хромозом відіграли важливу ролю в розвитку нової галузі цитогенетики; серед послідовників Навашина були М. Цинґер, Я. Модилевський, В. Фін, Л. Делоне, П. Оксіюк, М. Навашин та ін. Наступником Навашина на катедрі був О. Фомин (1869Ч1935), фльорист-систематик, що багато зробив для розбудови й збагачення Київ. Університетського Ботан. Саду (дир. якого він був), а також для орг-ції Ін-ту Ботаніки УАН. Чималий вплив на розвиток фізіології рослин справили праці проф. Київ. Політехн. Ін-ту Є. Вотчала (1864Ч1937), автора оригінальної теорії продуктивних властивостей цукрового буряка, засновника школи укр. ботаніків-фізіологів, до якої належали В. Заленський, в 1908Ч16 рр. проф. Вищих Жін. Курсів у Києві, А. Оксаненко, В. Колкунов, А. Табенцький (відомий м. ін. атласом з анатомії цукрового буряка), І. Толмачов, А. Кекуха, О. Левшин. З Київ. Ун-том і Політехн. Ін-том звТязана діяльність Київ. Т-ва Природознавців (Киевское Общество Естествоиспытателей), що видавало (з 1870) свої лЗаписки╗.

Відкритий 1864 р. в Одесі т. зв. Новоросійський Ун-т і Новорос. Т-во Природознавців (Новороссийское Общество Естествоиспытателей), яке випускало з 1872 лЗаписки╗, мали таких ботаніків, як міколог А. Янович (1831Ч70), морфологисистематики І. Кощуг (1844Ч80), Є. Делярю (1845Ч73), Ф. Каменський (1851Ч1912), який працював зокрема над морфологією вищих рослин, і В. Хмелевський (1860Ч1932), Ч останні два також мікологи; відомий дослідами над будовою оболонки рослинних судин, а також над питаннями фізичної фізіології В. Ротерт (1863Ч1916), що був деякий час проф. Харківського Ун-ту. Його учень Ф. Породько (*1877), проф. фізіології рослин, працював зокрема над вивченням хемотропізму у рослин. Географ Г. Танфільєв (1857Ч1928) різнобічно досліджував степи, фльору чорнозему, боліт, лісів. В лЗаписках╗ Новорос. Т-ва друкувалися м. ін. праці про фльору півдня України Й. Пачоського (в 1919Ч 20 РР. проф. Херсонського Політехн. Ін-ту).

На Зах. Укр. Землях В. розвивалася в працях Й. Шіверека й І. Шультеса (Львівський Ун-т); до першої світової війни визначним ботаніком був І. Верхратський (1846Ч1919), перший гол. Матем.-Природописно-Лікарської Секції НТШ і ред. її лЗбірника╗, який досліджував фльору Сх. Галичини та один із перших працював над укр. ботан. термінологією; О. Волощак (1835Ч1918), проф. Політехніки у Львові, теж вивчав рослинність Галичини й передав свій гербарій Музеєві НТШ. М. Мельник склав словник вищих рослин. Фльору Зах. Укр. Земель вивчали поль. дослідники Г. Запаловіч (Карпати), проф. Краківського Ун-ту Й. Ростафінський, В. Шафер і Львівського Ун-ту С. Кульчинський, далі Ч О. Мриц, І. Козій, Я. Іваницький.

Із створенням Укр. Академії Наук (1918Ч19) виникла Ботан. Секція II Відділу УАН і Укр. Ботан. Т-во при УАН, що 1934 перетворилися на Ін-т Ботаніки. Ботан. Секція насамперед перебрала функції чисельно невеликої групи ботаніків (О. Яната, Н. Осадча-Яната, О. Любченко, В. Різниченко, М. Гехтер та ін.) із Природничо-Технічної Секції Укр. Наук. Т-ва в Києві (з 1907). 1921 засновано Ботан. Кабінет та Гербарій при УАН на чолі з О. Фомином. Ботан. Секція УАН від поч. 20-их рр. обТєднала багатьох учених, як О. Фомин, В. Липський, М. Кащенко, Є. Вотчал, О. Яната, М. Цинґер, В. Фінн, О. Соколовський, Я. Лепченко, Д. Зеров, П. Оксіюк, М. Холодний, Н. Осадча-Яната, Ю. Буженко, Л. Носова, О. Мальська, Я. Куда, В. Дирдовський, С. Постригань, П. Марченко, Ю. Клеопів, А. Лазоренко, А. Окснер, О. Архімович, В. Матюшенко, Є. Клеопова, Н. Гаморак, Є. Замкевич, М. Персидський, Л. Зафійовська й ін. Органом секції був лУкр. Ботан. Журнал╗ (з 1921), виходив лВісник Київ. Ботан. Саду╗ (з 1924). Серед численних завдань ботан. дослідів, зокрема, важливими були складання монументального опису фльори України, почате О. Фомином, і ним же кероване створення вичерпливо докладного гербарія України. Поряд провадилося в співпраці з Ін-том Укр. Наук. Мови упорядкування укр. ботан. термінології, Ч зокрема проект лСловника ботан. номенклятури╗ 1928 р., упорядкований Н. Осадчою-Янатою, лСловник ботан. термінології╗, укладений В. Вовчанецьким та Я. Лепченком, 1932, та ботан. термінологія в природничому, біологічному та с.-г. словниках.

Надзвичайно важливу працю провела очолена О. Янатою (1888Ч1938) Ботан. Секція С.-Г. Наук. Комітету України, створеного 1919 в Києві, 1927 переведеного до Харкова і 1928 ліквідованого (згодом на його наук. базі постав Укр. Ін-т Прикладної Ботаніки). ПовТязана з великою мережею установ, передусім с.-г. Б., як катедри високих шкіл і с.-г. н.-д. станції, Ботан. Секція С.-Г. Комітету обТєднувала й координувала діяльність численних науковців. Плодом її праці було насамперед лБотан.-геогр. районування України╗ (1925), визначник лФльора УСРР╗, І, карта ботан.-геогр. районів України і ряд ін. Серед вид. С.-Г. Наук. Комітету для Б. важливі були лВісник С.-Г. Науки╗ (з 1922), лТруди С.-Г. Ботаніки╗ (з 1927), лВісник Прикладної Ботаніки╗, у цих вид. і в праці керованих О. Янатою установ брали участь старші і молодші ботаніки, зокрема ті, що на поч. революції .були обТєднані в Харківському Ботан. Ін-ті (незабаром реорганізованому), серед них В. Любименко (деякий час керівник Укр. Ін-ту Рослинництва в Харкові), Д. Віденський, О. Коршиков, Л. Шкорбатов, М. Котов, В. Аверін, П. Оксіюк, Н. Дідусенко, С. Постригань, Є. Лавренко, В. Михайловський, Г. Левицький, Н. Прошкина, І. Шевелев, Я. Ролл, М. Марченко, Ю. Клеопів, Д. Свиренко, М. Клоков, Н. Десятова-Шостенко і ін.

Ботан. Секція УАН, розгортаючи діяльність протягом 20-их Ч на поч. 30-их рр., в свою чергу мала звТязок із ботаніками численних наук. закладів, зокрема з природознавчими секціями Наук. при УАН Т-в в ряді міст України, з природознавчими т-вами, краєзнавчими комісіями, а також н.-д. катедрами. Деякі з цих інституцій мали окремі вид., де містилися матеріяли з Б.: напр. Київ. Т-во Природознавців випускало лЗаписки╗, Природнича Секція Харківського Наук. Т-ва Ч лВісник Природознавства╗, Харківська Н.-Д. Катедра Б. Ч лНаук. Записки╗ за ред. В. Залеського; друкувала свої лТруди╗ частина н.-д. станцій. При Укр. Комітеті охорони памТяток природи виходив зб. лОхорона памТяток природи на Україні╗ та лМатеріяли охорони природи на Україні╗. Випускали, крім того, свої вид. держ. заповідники, зокрема Чаплі (лВісті Держ. Степового Заповідника Чаплі╗) і деякі окремі музеї, як Херсонський Природничий, що видав опис рослинности Херсонщини Й. Пачоського (1927).

В 30-их рр.; в наслідок зміни політ. курсу, в УССР відбулася реорганізація всіх наук. установ, зокрема і тих, що вивчають Б. Установи прикладної Б. підпорядковано (спершу через Всеукр. Академію С.-Г. Наук) Москві Ч Всесоюзн. Академії С.-Г. Наук. Багато видатних учених в ділянці Б. були заслані. Н.-Д. катедри були міцніше повТязані з високими школами, а їх наук. діяльність підпорядкована відповідним ін-там АН УРСР. Замість Ботан. Секції та наук. т-в 1934 р. створено Ін-т Б. АН УРСР, який входить до її відділу біол. наук; цьому відділові підлягає і Ботан. Сад АН (видає лТруди╗). Замість лУкр. Ботан. Журналу╗, що після реорганізації один час називався лЖурнал Ін-ту Б. УАН╗, виходить з 1940 лБотан. Журнал╗. В наук. праці Ін-ту Б. беруть участь установи н.-д. мережі УССР. Ін-т Б. продовжує почате 1935 велике вид. лФльора УРСР╗, однак ботан. термінологія після 1933 р. зазнала сильної русифікації. Дедалі більше контролюється наук. праця, щоб вона цілком відповідала офіційно прийнятій доктрині і була поставлена на службу виробничим завданням, яким підпорядкована прикладна Б. Серед ботаніків в УССР після реорганізації наук. праці визначилися А. Сапегін, М. Гришко, М. Холодний (-і-1953), Ю. Клеопів (+1943), П. Погребняк, Д. Зеров, П. Власюк, М. Котов, М. Клоков, О. Коршиков (+ під час війни), Я. Модилевський, А. Окснер, М. Любинський, А. Піонтковський, Є. Бордзіловський, А. Барбарич, О. Висюлина, М. Попов, І. Васильченко, Ф. Гринь, О. Лоначевський та ін. На еміграції перебувають О. Архімович, Н. Десятова-Шостенко, Л. Зафійовська, Є. Занкевич, Є. Клеопова, Н. Осадча-Яната, М. Персидський. [І. Вакуленко]