Братства, рел.-нац. т-ва, що їх створювали при церк. парафіях члени ремісничих і цехових орг-цій по містах України в 15�17 вв., продовжуючи традицію середньовічних рел. братств Зах. і Сх. Европи. Б. ставили собі насамперед рел.-благодійні завдання: дбали за свої храми та їх обслуговування, влаштовували гром. богослуження, місцеві церк. урочистості, братські обіди, допомагали бідним і хворим братчикам, ховали їх на гроші спільної каси, що складалася із внесків членів, організовували шпиталі та ін. В добу посиленої латинізації та польонізації на Україні в 16�17 вв. поле діяльности Б., які набирали дедалі більшого впливу, охоплюючи цехових майстрів, ремісників, купців і почасти навколишню правос. шляхту, дуже поширилося (їх підтримували нечисленні укр. маґнати, як К. Острозький, пізніше А. Кисіль та ін.). Допомагаючи зберігати свою віру, обряд і давні звичаї, Б. ставали активними оборонцями укр. нац. самобутности. З кін. 16 в. Б. розгорнули культ.-осв. працю, відкриваючи школи й друкарні, збираючи бібліотеки. Львівське Братство при церкві Успення Богородиці (відоме з 1453 р.), що зміцніло в обставинах боротьби з поль. рел. і урядовим тиском, мало в кін. 16 в. одну з перших на Україні друкарень (Іван Федорович) та видатну братську грец.-слов. школу (див. Братські школи) і давало культ. діячів, зокрема вчителів, для ін. укр. Б. В кін. 16 � на поч. 17 в. існували Б. по багатьох містах України: в Києві, Луцькому, Острозі, Володимирі, Бересті, Більську, Люблині, Могилеві, Перемишлі, Рогатині, Тернополі, Тисьмениці й ін., сприяючи утворенню шкіл, друкарень (див. Друкарство) й бібліотек, зосереджуючи культурні сили. В 17 в. велику ролю в нац.-культ. розвитку України відіграло Київське братство, засноване бл. 1615 р. при Богоявленському монастирі; до числа його чл., крім київ. міщанства й духовенства, входило багато укр. шляхти й козаків; його школа, об�єднана 1632 з школою при Києво-Печерському монастирі, перетворилася на Києво-Могилянську Академію.