Найдавніші залишки житлових споруд, знайдені на Україні, походять із палеолітичної доби — це неглибоко вкопані в землю курені, обставлені навколо великими кістками мамутів і вкриті шкірами. В добу неоліту на території нинішньої України з’явилися глибше вкопані в землю круглі чи овальні землянки із стіжкуватим перекриттям із шкір або кори. Трипільська культура з поч. З тисячоліття до Хр. залишила здебільша відкриті, розташовані на узгір’ях або долинах (уздовж малих річок) селища; житла — прямокутні ліплені хати із стовповою конструкцією; одночасно існували і землянки. За доби енеоліту та бронзи й за скитських часів поблизу військ, типу городищ, розташованих на високих берегових кручах, будувалися відкриті хліборобські поселення з житлами з пруття та глини (сер. Наддніпров’я 5 в. до Хр. — 5 в. по Хр.).

Для раннього середньовіччя характеристичні розташовані на високих місцях укріплення — городи з земляними валами, будованими за дерев’яними конструкціями, і з ровами. Розміщені колом двоповерхові житла, в яких нижче приміщення було коморою, належали до системи фортифікаційних споруд. Центр городища лишався незабудованим. Городи, поза валами, були оточені селищами смердів, які складалися з землянок (див. ЕУІ, стор. 201—02); з них утворилися посади, заселені ремісниками й купцями.

За княжої доби в 11—12 вв. В. церков, княжих палат, дерев’яних і кам’яних будинків бояр тощо розвивалося надзвичайно швидко (див. ЕУ І, стор. 802—04), даючи своєрідне поєднання самобутніх форм нар. дерев’яної архітектури з принесеними з Візантії і Зах. Европи. Однак житла міських ремісників і сіль. населення лишалися протягом століть майже незмінними. Це були примітивні дерев’яні хати в лісових місцевостях і напівземлянки в степовій смузі. В 13 в. тат. навала спричинила величезне нищення міст і сіл. В обставинах держ. і екон. занепаду 14—15 вв. міста не могли відразу відновити свої великі споруди. В 14—16 вв. зростало замкове Б.; поставали не лише дерев’яні та кам’яні замки — фортеці магнатів, а й манастирі та церкви, пристосовані до оборони. Б. міст за княжої доби характеристичне наявністю основного ядра — укріпленого города і розвитком за радіяльно-променевим пляном (Київ, Чернігів, Львів, Кам’янець та ін.).

Розквіт міського Б. 17 — поч. 18 вв. супроводився перенесенням на Україну зах. архітектурних стилів — ренесансу й барокко і витворенням панівного в цю добу у репрезентативних будівлях (церкви, манастирі, військ, канцелярії, палати старшини тощо) — укр. барокко (див. Архітектура і ЕУ І, стор. 804—10). Житлові будинки коз. старшини й духівництва були перев. дерев’яні, хоч визначалися розмірами, прикрашалися ґалеріями, різьбою дверей, вікон, стель.

І далі, до останніх часів, укр. село зберігало свій традиційний, вироблений століттями тип будівництва, виявляючи надзвичайну стійкість і своєрідність. При єдності гол. типу житлового будівництва, в різних р-нах України виявляються відмінності, зумовлені використанням різних будів. матеріялів, залежно від природних обставин: у степових р-нах валькові, саманові хати (з глини з соломою та половою); в лісостепу — турлучні (при використанні дерев’яного зрубу або плетення з обмазуванням глиною), в лісових місцевостях — перев. дерев’яні. В 1924 р. 50% досліджених на Україні хат були побудовані з дерева («в зруб» і «в сохи»), 33% — з глини, 6% — з каменю. Стиль будування даху, ґанку, печі, пляну хати й садиби, зберігаючи в основі багато спільного, дещо відмінний на різних укр. землях (докладніше ЕУ І, стор. 214—18).

У будівництві міст 18 — поч. 19 в. помітні впливи клясицизму і його відміни — ампіру: церкви, ратуші, великі приватні будинки. З кін. 18 в. в Б. міст починають позначатися рос. урядові приписи; вони особливо накладають відбиток на молоді міста Слобожанщини (Харків, Суми та ін.). Степової України (Одеса, Катеринослав, Миколаїв, Херсон), зокрема осередки військ, поселень чи штабів армій (Чугуїв, Єлисавет, Тульчин з однотипним розташуванням, казармними будинками), що надавало цим містам характеру, відмінного від міст Гетьманщини або Зах. Укр. Земель.

В другій пол. 19 в. розвиток пром-сти породжує робітничі селища навколо заводів і шахт, насамперед у Донецькому й Криворізькому басейні, з їх примітивним, занедбаним виглядом. В губ. містах, де дужче розвивалася пром-сть, з другої пол. 19 і особливо на поч. 20 в. виростають будинки зал. двірців, держ. установ, банків, акціонерних т-в, великих магазинів, нарешті багатоповерхові мешканеві доми, споруджувані, як і в Зах. Европі, з мішаниною архітектурних стилів (див. Архітектура і ЕУ І, стор. 811—14). Великі міста визначаються порушенням єдности плянування і контрастом між прагненням надати окремим дільницям міст модерного вигляду і невпорядженістю околиць, які або зберігають вигляд містечок із невеликими будинками, вкритими бляхою, рідше черепицею, без каналізації, або стають робітничими р-нами з новими великими заводськими будівлями і жалюгідними хатинами робітників навколо них. Цей контраст особливо збільшується в небагатьох найбільших містах України перед першою світовою війною (див. Міста). Швидко зростають морські порти (Одеса, Херсон, Миколаїв, Маріюпіль).

Роки війни і революції внесли важку руїну в міське Б. Спорудження нових будинків припинилося, наявні занепали без ремонту, бо власники втратили на них права, а больш. комунальне госп-во було неспроможне опанувати ситуацію. В добу нової екон. політики (1921—29) окремі менші будинки були повернуті домовласникам; більші перейшли в розпорядження житлової кооперації, а з 1937 р. передані до відділів комун. госп-ва міськрад. За браком жилої площі за непу по містах УССР почалося будування засобами житлово-будівельних кооператив. Де дозволяли техн. умови, старі будинки були надбудовані 2—3 поверхами, що призвело до надзвичайного скупчення мешканців. Гол. увага була скерована уже з поч. першої п’ятирічки (1928) на Б. пром. об’єктів, у другу чергу — репрезентативних споруд, як клюби, «палаци культури» в пром. р-нах, школи тощо, тоді як житлобудівництво безнастанно відставало навіть у таких містах, як інтенсивно розбудовані в 20—30-их рр. Харків, Дніпропетровське й Сталіне, не кажучи про цілком відсталу в своєму рості супроти 19 в. Одесу і Київ, що до перенесення до нього столиці 1934 р. загалом зберігав обличчя часів перед 1917 р.

В 20 — 30 рр. зросли нові міста, як Сталіне, Запоріжжя, Макіївка, Костянтинівка, Краматорське, Дніпродзержинське, Горлівка й ін. В цей період споруджено ряд великих будинків і спорт. стадіонів у Києві, Харкові, Одесі, Дніпропетровському, Сталіному, в Севастополі, Краматорському та ін. (див. ЕУ І, стор. 814—15).

Друга світова війна спричинила величезні знищення в Б. За статистикою УНРРА німці цілком знищили або сильно поруйнували на Україні 714 міст, 28000 сіл, понад 2000000 будинків, залишаючи без житла понад 10 000 000 населення. За сов. офіц. даними, знищено понад 38 000 000 м² жилої площі — бл. 50°/о довоєнного фонду. Найбільше поруйновані були Київ, Харків, Дніпропетровське, Одеса, Чернігів, Запоріжжя, Сталіне, Полтава, Кременчук, Тернопіль, Лозова, Краматорське, Ромодан і ін. Заг. втрати від знищення обчислюють на 100 00.0 000 000 долярів.

Відбудова, суворо контрольована владою і позбавлена приватної ініціятиви, скерована насамперед на пром. і с.-г. об’єкти. За скупими даними сов. преси, не зважаючи на фактично здійснювану в перші роки по війні мобілізацію на Б. всього працездатного населення в т. зв. «дні відпочинку», протягом 10 років далеко ще не відбудовані найбільші міста. Цілком спалені під час боїв або при відступах армій села також відбудовані далеко не повністю.

Зате багато уваги звернено на перебудову поруйнованих війною міст. В Києві провадиться розбудова Хрещатика, який на довжині 1 500 м розширено до 75 м; нові будинки прикрашуються керамікою з укр. орнаментами; комплекс відбудовуваного Київ. Держ. Ун-ту має об’єм понад 1 000 000 м³; ін. великий об’єкт — це респ. с.-г. виставка, що будується на площі 350 га, на межі Голосіївського лісопарку. На березі Дніпра створено новий Ботанічний сад АН УРСР. Новий залізний міст ім. акад. Патона зв’язує столицю з Дарницею. В Харкові провадиться реконструкція комплексу споруд на майдані ім. Дзержинського, зокрема замість спаленого большевиками 1941 р. Будинку Проектів створено комплекс Держ. Ун-ту з 18-поверховим центр. корпусом; збудовано багато великих жилих домів, шкіл, магазинів, шпиталів на центр, вулицях і майданах міста. У Дніпропетровському закінчується реконструкція гол. магістралі — проспект Маркса (тепер 80 м завширшки). Збудовано багато житлових і гром. споруд у Запоріжжі, Ворошиловграді, Сталіному, Маріюполі, Новій Кахівці, Одесі, Херсоні, Миколаєві, Тернополі, Ізмаїлі та ін. У Львові провадиться заг. реконструкція, зокрема запляновано створення центр. майдану й парку культури й відпочинку з театром на 5 000 місць. Відновлено або споруджено зал. двірці в Харкові (найбільший в УССР, 105 000 м³), Одесі, Сталіному, Львові, Полтаві, Вінниці, Чернігові, Сумах і ряд ін. За офіц. даними, після 1945 р. на Україні збудовано 3000 шкіл, 4000 клюбів і театрів, 2000 шпиталів, 5000 інституцій для дітей.

Важливу ділянку нового Б. на Україні становлять роб. оселі міського типу, що обслуговують пром. підприємства, як роб. селище при Харківському Тракторному заводі, в багатьох місцевостях Донбасу, в Дніпропетровській, Запорізькій обл. і в ряді ін. пром. р-нів. Однак житлове Б. і в індустріяльних р-нах дуже далеке від задоволення реальних потреб.

Велике відставання Б. в колгоспах і радгоспах найрізкіше виявляє протиставлення в больш. будів. практиці між показово-пропаґандивними об’єктами і реальним станом сіль. житлового Б. В повоєнний період мільйони людей жили і почасти й тепер ще живуть у землянках. Нові показові колгоспні одно- і двоповерхові будинки з 2 або 4 кімнатами наближаються до індивідуального роб. житла. В небагатьох випадках є каналізація. Статут с.-г. артілі визначає розмір садиби колгоспника на бл. 0,25 га. На площі садиби розташовані жилий будинок, госп. будівлі, сад, квітники, город, малий госп. двір тощо. Останнім часом тенденція до створення комплексного забудування сіль. госп-ва виявляє намагання цілком замінити окремі, індивідуальні житла. Помітне зближення між забудовою колгоспів і радгоспів. За офіц. даними, 1953 р. в УССР 80% нових сіль. забудов виконано на підставі типових проектів. 1945—53 рр. Держ. Ін-т Сіль. Б. УССР виконав бл. 4000 типових проектів різних будівель і почав проектування збірних залізобетонних конструкцій сіль. стандартних будинків і МТС, які мають цілком змінити вигляд укр. села. Таку пропаґандивну перебудову реалізовано в ряді колгоспів.

За офіц. інформаціями, в УССР 1945—54 споруджено понад 30 000 000 м² жилої площі по містах і селищах і майже 1 300 000 будинків у сіль. р-нах; це свідчить про надзвичайно повільний темп відбудови.

В цілому Б. в СССР керує Держ. Комітет Ради Мін. СССР у справах Б. і Мін-во Будівництва. В УССР поодинокими ділянками Б. керують союзно-респ. Мін-во Міськ. і Сіль. Будівництва та Мін-во Пром-сти Будів. Матеріялів і респ. Мін-во Комунального Госп-ва, а також Держ. Комітет Ради Міністрів в справах Б. і Архітектури. В цивільному Б. важливе місце займають Держ. Ін-т Проектування Міст УССР (Діпроміст, з 1945), що виник із Проектного Вюра Наркомату Комунального Госп-ва і є н.-д. центром у ділянці містобудівництва на Україні, та Держ. Ін-т Проектування цивільного і пром. будівництва (Діпроцивільпромбуд). Відбудовою колгоспів і радгоспів керують держ. ін-ти при мін-вах сіль. госп-ва і радгоспів СССР, що мають відповідні інституції при мін-вах УССР. В Б. на Україні значну ролю грає Академія Архітектури УРСР.

Капітальне Б. УССР за повоєнним п’ятирічним пляном (1946—50) дорівнювало 49 500 000 000 карб. В Б. УССР працює понад 500 000 людей (з них бл. .2 000 архітектів). Міське й селищне житлове Б. УССР становить 20% заг. обсягу Б. П’ятирічка 1946—50 рр. намічала відбудувати і збудувати нової жилої площі 15900000 м² за держ. асигнуванням.

У зв’язку з ростом Б. влада останнім часом звернула увагу на будування нових заводів для виготовлення великих будів. бльоків і деталів (на 1955—56 рр. в УССР запроектовано 135 таких підприємств). З 1954 р., а особливо після постанови ЦК КПСС та уряду з 4.11.1955 стався поворот у Б. від захоплення еклектичними перевантаженими орнаментом спорудами до дешевшого, спрощеного, типового проектування з максимальним використанням засобів індустріялізації Б.

Будівельна освіта на Україні. До першої світової війни кадри для Б. готувалися в Політехн. Ін-тах у Києві й Одесі, в Технологічному Ін-ті в Харкові і Львівській Політехніці. Крім того, українці вчилися в високих школах у Петербурзі, Відні, Празі, Данціґу. В 1920-их рр. систему техн. навчання переорганізовано створенням технікумів та ін-тів. Тепер у Києві існують Інженерно-Будів. і Художній Ін-т із архітектурним фак.; у Харкові — Ін-т Інженерів Комунального Госп-ва, Інженерно-Будів. Ін-т, Ін-т Будів. Матеріялів; в Одесі — Інженерно-Будів. Ін-т; у Дніпропетровському — Інженерно-Будів. Ін-т; у Львові — Політехн. Ін-т, у Полтаві й Запоріжжі — ін-ти с.-г. Б.

Будівельна наука. Серед укр. дослідників у Б. визначне місце зайняв С. Тимошенко працями в ділянці опору матеріялів, будів. статики, теорії коливань і вібраційної міцности. У комісії вивчення природних багатств України Академії Наук УРСР значні праці в галузі будів. матеріялів провадив акад. К. Симінський. Наук. діяльність з поч. 30-их рр. зосереджена в Ін-ті Будів. Механіки АН УРСР, відомі працівники його — члени АН УРСР Ф. Белянкін, М. Карноухов, Б. Лисин, С. Серенсен, К. Симінський, О. Фролов. З 1945 р. в Києві існує Академія Архітектури УРСР (з 1955 Академія Будівництва і Архітектури) на чолі з В. Заболотним, що об’єднує понад 300 архітектів, Інженерів і скульпторів (див. Архітектура, а також ЕУ І, стор. 201—02, 214—19, 801—15).

Література: див. ЕУ І, стор. 228 — Нар. будівництво; Волков Ф. (Вовк Ф.). Этнографические особенности украинского народа. VIII. Постройки. Украинский народ в его прошлом и настоящем, II. П. 1916, укр. переклад п. н. Студії з укр. етнографії та антропології. Прага 1928; Вологодцев Й. Особенности развития городов Украины. X. 1930; ж. Архітектура Радянської України. К. 1935—11; Юрченко П. Народное жилище Украины. М. 1941; Хорхот О. Архітектура пром. будівництва в містах УРСР. К. 1946; Лазаренко В. Про нове житло колгоспника. Вісник Академії Архітектури УРСР. К. 1946; Страментов А. Впорядкування міст. К. 1946; UNRRA Mission to the Ukraine. Economic rehabilitation in the Ukraine. Лондон 1947; Мусиенко П. Керамика в архитектуре й строительстве. К. 1953; Архитектура Украинской ССР, І. М. 1954; Памятники архитектуры Украины. К. 1954; Зодчество Украины. К. 1954. [A. Жуковський]

[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 1]