Буре вугілля, перев. витвір третинного періоду, що складається з 55�75% чистого вугілля, великих домішок попелу й води, тому його тепловидатність порівняно з кам�яним вугіллям невелика (пересічно 3000� 3500 кальорій). На Україні основні поклади Б. в. � у Дніпровському буровугільному басейні на Правобережжі; становить він витягнуту смугу від Коростишева на півн. зах. до Никополя та Запоріжжя на півд. сх. довжиною бл. 550 км, шириною � 80�100 км, площа бл. 15 000 км²; Б. в. залягає в нижньотретинних відкладах (бучакський поверх) на кристалічному підложжі; якість Б. в. задовільна, сер. теплотворна здатність 2000 � 2500 кальорій на 1 кг, відсоток попелу 25�30, вологість 50�55%. Найбільші родовища: Олександрівське (1/4 усіх запасів басейну), Звенигородське, Криворізьке. Менш багаті Галицько-волинський, Підкарпатський (4000 � 5000 кальорій) і Закарпатський (3500�4000 кальорій) басейни. Запаси Б. в. на Україні � 5 � 6 000 000 000 т. Експлуатація Б. в. на Україні почалася в 1860-их рр., перев. для потреб цукрової пром-сти (найвідоміше Катеринопільське родовище на Київщині), але бл. 1900 р. припинилася через конкуренцію високоякісного донецького кам�яного вугілля. Після першої світової війни видобуток зріс до 400 000 т у 1940. Після другої світової війни видобуток дуже піднісся, особливо на Правобережжі (до 6 000 000 т на рік, з них 60% іде через брикетні фабрики). Видобуток провадиться в шахтах і відкритим способом. Б. в. використовується як місцеве паливо, зокрема для електростанцій, і як хемічна сировина. Найбільше значення має Б. в. на Правобережжі й Зах. Україні, віддалених від Донецького (чи Шлезького) басейну (див. також ЕУ І, стор. 1076�77).