Бурси
, спільні приміщення для учнів, перев. сиріт і дітей бідних батьків; виникли на Україні при братських школах. Збереглися докладні дані про Б. при Львівській Братській Школі, Києво-Могилянській Академії. Б. були й при єзуїтських школах (в Замості та ін.), пізніше при колегіях у Чернігові, Переяславі, Харкові; збереглися вони й при перетворенні колегій на семінарії. Б. утримувалися з пожертв або окремих фундацій; вони мали свою орг-цію й звичаї. Бурсаки, що діставали в Б. повне або часткове утримання, влаштовували великодні й різдвяні вистави, бідніші заробляли співом. У 18 в. при Покровській церкві в Запор. Січі козаки утримували школу з бурсою.З кін. 18 в. стали зявлятися пансіони для дворянських дітей, зокрема для дітей бідних дворян. В 19 на поч. 20 в. існували інтернати при духовних семінаріях (перетворених з кол. колегій або новозаснованих в губ. містах), т. зв. духовних училищах (що зберігали побутову назву Б.), єпархіяльних жін. школах, в ін-тах для шляхетних дівчат, у кадетських корпусах і військ, (юнкерських) школах, при деяких гімназіях, зокрема приватних .жін.; інтернати були також в системі сер. пед. освіти (вчительські семінарії, церк.-учительські школи та ін.). Однак, більшість учнів сер. шкіл і студенти високих шкіл в 19 в. жили на приватних квартирах. В деяких інтернатах, особливо при духовних семінаріях, не зважаючи на сильний русифікаційний дух, утворилися укр. гуртки, з яких виходили пізніше українські діячі. На окрему згадку заслуговують інтернати при Колегії Павла Галагана в Києві та при Київській Духовній Академії (щороку перебувало бл. 200-студентів).
В Галичині в 19 в. перша бурса (ін-т сестер Василіянок в Яворові) постала 1848 р. Згодом виникло чимало Б., організованих т-вами й рел. корпораціями, м. ін. Руські Б. в Тернополі (1873) й Стрию (1876), ін-т Василіянок у Львові (1880), Ремісничо-пром. Б. (1890) у Львові, ін-т для дівчат у Перемишлі (1895), В. Руського Пед. Т-ва (ін-ти св. Миколая для хлопців 1899 і св. Ольги для дівчат 1899, Б. ім. кард. Сембратовича 1909 у Львові й ін.), з поч. 20 в. Б. т-ва Просвіта. Останні 2 т-ва закладали зокрема сел. В., яких було бл. 20. В 1914 р. в Галичині було 68 В. (54 для хлопців, 14 дівочих) в 37 різних містах. В Б. перебувало щороку бл. 3500 учнів сер., нар. і фахових (бл. 3%) шкіл. Б. утримувалися з публічних фондів, пожертв тощо. Понад 30 Б. мали власні будинки. Окреме місце між В. займає Академічний Дім у Львові (1906) фундація Є. Чикаленка і В. Симиренка для студентів високих шкіл; він відіграв визначну ролю в нац. вихованні укр. студентства. Крім того в Галичині було 30 москвофільських Б. Після першої світової війни число Б. дедалі зменшувалося майже кожного року. Воно збільшилося в 194244 рр. (1943 р. в Ген. Губернії було 102 Б., в яких жило понад 6000 шкільної молоді 60% хлопців, 40% дівчат). На Закарпатті перші Б. відкрито в Ужгороді: 1826 р. хлопячу, що проіснувала до 1946, 1840 р. дівочу для сиріт з родин гр.-кат. духівництва; за ними постали епархіяльні Б. по ін. містах; до них приймали молодь без різниці походження. За чес. влади Б., зв. інтернатами, перейшли під держ. опіку. На Закарпатті їх було 14 (1 для чес. дітей), щороку 7001000 учнів сер. шкіл. При перевазі русофільських впливів, деякі проте зберегли укр. характер в Ужгороді (оо. Василіян), в Берегові, Мукачеві. З приватних інституцій Б. утримувало пед. Т-во Шкільна Поміч. Найстаріша з Б. на Буковині ім. Ю. Федьковича, заснована для гімназистів у Чернівцях 1896, проіснувала до 1940 р. й відіграла чималу ролю у нац. вихованні молоді. Ін. 4 В., відкриті на поч. 1900-их рр., занепали в кін. 1910-их рр. З еміграційних Б. після першої світової війни важливіша була при укр. гімназії в Ржевніцах (Чехо-Словаччина). Тепер поза Україною є Б. в Канаді 3 правос. (інститути), 2 кат., 1 в Бразілії при колегії Петра Могили в Прудентополісі. Б. дали можливість десяткам тисяч укр. молоді, зокрема біднішої, не лише набути освіту, але й виконали важливе нац.-виховне завдання.
Про інтернати для студентів високих шкіл в УССР див. Гуртожитки.
Література: Жук А. .Статистика укр. бурс в Галичині. Наша Школа, ІІ-ІІІ, Л. 1911; Ловицький Ю. Матеріали до статистики бурс. Л. 1914; Ясіньчук Л. 50 літ Рідної Школи. Л. 1931; Сірополко С. Історія освіти на Україні. Шлях виховання і навчання, ІІ-ІІІ, Л. 1937. [П. Поліщук]
[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 1]
|
|
|