Геґельянство на Україні. Знайомство з філософією Геґеля починається з 20-их рр. 19 в. Юрист П. Редкин (1808�91) слухав Геґеля в Берліні, пізніше був проф. в Москві (1835�48) та Петербурзі (1863�76). В 30-их рр. нім. філософію студіюють з ініціятиви єп. Інокентія Борисова в Київській Академії. З Академії вийшли геґельянці � проф. Академії та Київського Ун-ту С. Гогоцький (1813�89, проф. ун-ту з 1836 р.) та О. Новицький (1806�84, в ун-ті 1834�50). В цей самий час нім. філософією цікавляться в студентському гуртку І. Срезневського в Харкові. З членів гуртка А. Метлинський, проф. в Харкові (1839 �50 та 1854�58) та Києві (1850�54), в своїх працях був під впливом Геґеля. Найбільше значення для поширення філософії Геґеля на Україні мали двоє росіян: К. Неволін (1806�55), проф.-юрист у Київському Ун-ті (1834�43), і М. Лунін (1806 або 07�44), проф. історії в Харкові (1835�44). Під впливом Геґеля були професори високих шкіл на Україні, українці-історики літератури й мовознавці: М. Костир (1818�53) у Києві (1839�50) та Харкові (з 1850), М. Тулов (1814�82) у Ніжені (1840�55, пізніше видатний укр. педагог), історик літератури К. Зеленецький (1802�58) в Рішельєвському Ліцеї в Одесі (з 1835) і росіяни � історик літератури В. Красов у Києві (1837�39) та історик і історик мистецтва П. Павлов у Києві (1847�58). Вплив Геґеля помітний у працях укр. юристів та істориків права: в Києві � М. Іванишев (1811�74), проф. з 1838, М. Пілянкевич (1819�56), адьюнкт з 1844, А. Федотов-Чеховський (1806�92), у Києві в 1835�38, В. Лашнюков (1823�69), у Києві з 1868; в Харкові згаданий Федотов-Чеховський з 1838, О. Рославський-Петровський (1816�70) з 1837, О. Палюмбецький (1811�97), проф. з 1838; в Харкові викладав також право поль. геґельянець юрист і філософ А. Валіцький (1806 або 08�58) з 1835, в Одесі геґельянець О. Бакунін (1821�1908) в 1844�46, у Ніжені � згаданий Лашнюков 1853�68. Деякі відгуки геґельянства помітні в шеллінґіянця М. Максимовича. На Зах. Україні увагу до філософії Геґеля виявляє Й. Чайковський у праці: �Versuch der Vereinigung der Wissenschaften� І т. (1863) і твори К. Ганкевича (1842�1925). В нові часи відновився інтерес до Геґеля в працях Д. Чижевського (�Геґель та франц. революція�, �Hegel bei den SIaven�, �Hegel et Nietzsche�). В УССР деякий час було репрезентоване марксистське псевдогеґельянство (П. Демчук, В. Юринець), передбачалося вид. творів Геґеля укр. мовою, але друком нічого не вийшло. В іст. рос. геґельянства відіграли визначну ролю мислителі з України: М. Станкевич (1813�40) з укр. Вороніжчини та М. Страхов (1828�96) з Білгороду. Більшість згаданих професорів залишили цінні наук. праці, зокрема Редкин та Гогоцький виклади філософії Геґеля; Новицький � історію старовинної філософії (І�IV); Редкин � історію філософії права в 7 тт.; Неволін � юридичну енциклопедію; А. Метлинський � праці, в яких подано основи філософії нац. культури; й ряд праць з іст. укр. права. Ориґінальних філос. ідей в укр. геґельянців небагато; є лише спроби самостійного освітлення іст. матеріялу.

[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 1]