Географія ліпґвістична, напрям у мовознавстві, започаткований Ж. Жільєроном. Г. л. постала як реакція на абстрактність і формульність молодограматичної школи в мовознавстві з її постулятом заг.-обов�язкових звукових законів і вимагала перенести центр уваги на вивчення іст. окремих слів в окремих місцевостях. Плодом діяльности представників Г. л. були лінґвістичні атласи різних мов. В укр. мовознавстві найбільше цікавився Г. л. Бузук, що дав спробу Г. л. Полтавщини, а також Білоруси, одначе ці його праці спираються не стільки на систематичне особисте вивчення терену, як на поєднання даних дотеперішніх описів говірок і картографування цих даних.

[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 1]