Перші геол. досліди на Україні зв�язані з експедиціями рос. Академії Наук у другій пол. 18 в., що мали на меті різнобічне вивчення природи Півд. України, Криму та Кавказу (учені нім. походження П. Паллас, С. Ґмелін, Й. А. Ґюльденштедт, І. Ґеорґі та ін.). Докладніші геол. досліди почалися в 1820-их рр.; вони були зумовлені дальшим розвитком Г. як науки й зрозумінням ваги її практичного застосування. В цей час з�явилися перші геол. карти Сх. Европи, на яких представлені укр. землі, � Г. Гельмерсена (1841), А. Мейендорфа і краща від них Р. Мурчісона (1845, маштаб 1 :630 000). У 1830-их рр. складені були перші детальні описи й геол. карти Донбасу (Є. Ковалевського, А. Іваницького, А. Олів�ері, експедиція А. Демидова 1837). Геол. працями керував у цей час в Росії Департамент Гірських і Соляних Справ, з 1834 р. � Штаб Корпусу Гірських Інженерів, а з 1882 � Геол. Комітет у Петербурзі, який особливо спричинився до розвитку геол. дослідів, зокрема геол. картографії. На розвиток Г. впливало створення катедр Г. (також мінералогії, петрографії) в ун-тах у Харкові (перший проф. геології � І. Леваківський), Києві (К. Феофілактов � з 1851), Одесі, згодом Гірничого Ін-ту в Катеринославі. До харківської школи геологів належали в другій пол. 19 в. геологи � М. Борисяк, О. Гуров, І. Леваківський, М. Криштофович, М. Клем, П. П�ятницький та ін.; до київської � К. Феофілактов, М. Андрусов, П. Армашевський, Н. Шмальгаузен та ін.; до одеської � І. Сінцов, В. Ласкарьов і ін.; катеринославську групу очолював М. Лебедев. Крім них, працювали також геологи петербурзької школи й співробітники Геол. Комітету (в 1860-их рр. Н. Барбот де Марні, з 80-их рр. М. Соколов, Ф. Чернишев, Л. Лутуґін і ін.). Геол. досліди України поширилися в 80-их рр. у зв�язку з геол. здійманням, а ще більше з 90-их, рр., коли провадилося складання десятиверстової геол. карти Евр. Росії. Праці з Г. України з�явилися у виданнях ун-тів, Геол. Комітету (�Труды�, �Известия�, �Материалы� й ін.); в 1860-их рр. у Харкові став виходити �Сборник материалов, относящихся к геологии южной России�. Взагалі до 1917 р. Центр, і Сх. Землі України з геол. погляду були краще вивчені, ніж ін. країни Рос. Імперії, насамперед у зв�язку з потребою досліджувати корисні копалини (крім Донбасу, почалася експлуатація криворізьких залізних руд з 1881, манґанових у Никополі � з 1886). Серед геологів, що працювали на Україні, визначилися дослідники Донбасу � Ф. Чернишев, М. Борисяк, Н. Яковлев і особливо Л. Лутуґін, К. Феофілактов (Київщина, Полтавщина), П. П�ятницький (Криворіжжя), В. Ласкарьов (Півд. Україна, Укр. Кристалічний масив, Волинь, низка карт 1 : 420 000), М. Соколов (нижньотретинні відклади Півд. України), І. Леваківський, О. Гуров (Лівобережжя, Донбас), М. Андрусов (неогенні відклади), П. Армашевський (Лівобережжя), А. Михальський (Поділля), українець П. Тутковський, дослідник геології, географії й ґрунтів Волині й Полісся, творець теорії еолового походження лесу, з 1914 р. проф. Київського Унту, й ін. Визначним мінералогом і геохеміком був українець В. Вернадський, проф. Московського Ун-ту (в 1919 през. УАН), гідрологом був українець Є. Оппоков. Відомий ґрунтознавець В. Докучаєв вивчав також: проблеми четвертинних підкладів Півд. України. Тектоніку України в межах усієї Сх. Европи опрацьовував видатний рос. вчений О. Карпінський.

На Зах. Укр. Землях геол. працю спочатку провадила держава (Геол. Ін-т у Відні), згодом Поль. Академія Наук у Кракові (її фізіографічна комісія видала геол. атлас Галичини 1 : 75 000 з поясненнями) і поль. Т-во Природників ім. Коперника у Львові (журн. �Космос�). Г. викладали в ун-ті у Львові, згодом у Львівській Політехніці (українець Ю. Медведський). Скромні початки укр. Г. пов�язані з Матем.-Природописно-Лікарською Секцією НТШ. До видатних дослідників Г. Зах. України належали: віденські геологи В. Уліґ, Р. Тіце � дослідники Карпат, Й. Семірадзький і Тейсейр � професори Львівського Унту, Ю. Медведський, Р. Зубер, А. Альт, Ф. Беняш, В. Лозинський, М. Ломницький і ін.

Про укр. Г. можна говорити лише з 1920-их рр. її буйний розвиток зв�язаний насамперед з ВУАН і зокрема з особою акад. П. Тутковського. В складі 2 відділу ВУАН виникли: Катедра Геології, Геол. Кабінет, Геол. Секція та Комісія для вивчення природних багатств України: всі вони працювали під проводом П. Тутковського; Геол. Секція видавала свій орган � �Укр. Геол. Вісті�. З поч. 1920-их рр. у Києві діяв Укр. Відділ Геол. Комітету в Ленінграді, перетворений згодом на самостійний Укр. Геол. Комітет (Укргеолком), що видавав свій �Вісник�; його організаторами й першими директорами були В. Лучицький і В. Різниченко, згодом Б. Лічков. Гол. завданням Укргеолкому було геол. здіймання і дослідження мінеральних ресурсів УССР. В 1926�32 рр. діяв також Н.-Д. Ін-т (видавав �Труди�) під керівництвом акад. Тутковського, а згодом В. Різниченка. Навколо акад. Тутковського і згаданих вище установ скупчився ряд дослідників Г. України, здебільша українців: В. Крокос (проф. ІНО в Одесі, згодом у Києві), В. Різниченко (дир. Геол. Музею, д. чл. ВУАН), гідролог Є. Оппоков, Б. Лічков (проф. Київського ІНО), М. Безбородько, В. Чирвінський (проф. С.-Г. Ін-ту в Києві), Ф. Полонський, Г. Закревська, Р. Віржиковський, А. Красівський, М. Мельник та ін. Побіч Києва Г. розвивалася, як і до війни, в Харкові, Одесі, Дніпропетровському, а також у Миколаєві, Кам�янці Подільському, � при високих школах і т-вах дослідників природи. Праці геологів України друкувалися укр. мовою, здебільша в виданнях ВУАН; це перев. розвідки з регіональної Г. України; вперше опрацьовано укр. геол. термінологію (П. Тутковський, Ф. Полонський).

Далеко гірші умови для розвитку укр. Г. склалися в 30-их рр. у зв�язку з реорганізацією Академії Наук і збільшенням тиску на укр. науку. Геол. установи в Києві були реорганізовані в Ін-т Геол. Наук АН УРСР, що видає свій квартальник �Геол. Журнал� укр. мовою. Геолог. досліди мають тепер майже цілком утилітарний характер (розшуки нових корисних копалин, гідрогеологічні досліди, інженерна Г. тощо). Сильно розбудовано геол. здіймання, зокрема гірничих р-нів. Уся Україна вкрита геол. здійманнями � давнішими 1 : 420 000 і 1 : 126 000 (частково) і 1 : 200 000. Для пром. р-нів Донбасу, Кривого Рогу, Никополя, Карпат складені карти в маштабі 1 : 42 000, 1 : 50 000, 1 : 25 000 і точніше. До оглядових геол. карт України належить карта 1 : 1 000 000 (1936) і 1 : 2 000 000 Фещенка. Для готування фахівців створено ряд катедр і факультетів в ун-тах і політехн., гірничих, с.-г. та ін. ін-тах; у 30-их рр. в Києві існував Ін-т Геол. Розслідів (1935 р. � 1159 студентів і 61 викладачів). Геол. дослідами керувало з 1930 замість кол. Геол. Комітету � Гол. Геологорозвідче Управління (ГГРУ) при Вищій Раді Нар. Госп-ва СССР, згодом Комітет у справах геології при Совнаркомі СССР, а з 1946 � союзне Мін-во Геології (пізніше Мін-во Геології й Охорони Надр). Геол. справи провадять частково й мін-ва: нафтової пром-сти, вугільної пром-сти, важкої пром-сти; їх геол. установи мають свої філіяли в УССР. Найважливішим осередком геол. дослідів на Україні є Київ, далі � Львів (при філіялі АН УРСР) і Харків. При ун-тах вийшов ряд геол. збірників; на відміну від 20-их рр., мова їх майже виключно рос. Визначнішими геологами останніх часів є: М. Безбородько (досліджував Укр. Кристалічний Масив), В. Бондарчук (зокрема Полісся, Дніпровсько-донецька улоговина, Карпати), Р. Віржиковський, Г. Закревська (Чернігівське Полісся), В. Крокос, О. Куциба, Б. Лічков (Кристалічний масив), П. Лунґерсгаузен, петрограф і гідрогеолог В. Лучицький, К. Маков, Г. Мірчинк, К. Новик, Н. Піменова, В. Різниченко, В. Сельський, В. Світальський, М. Семененко, Д. Соболев, П. Степанов (Донбас), П. Тутковський, А. Фещенко, М. Шатський й ін. Все це перев. дослідники регіональної Г. Нарис геології і тектоніки укр. земель дали Ю. Полянський, В. Бондарчук (УССР 1947), про тектоніку України писали м. ін. А. Архангельський, А. Мазарович, Д. Соболев, М. Тетяєв, М. Шатський і ін.

На укр. землях під Польщею в 20�30-их рр. геол. працями керував Держ. Геол. Ін-т (ПІГ), що мав у Галичині свою філію � Бориславську станцію розшуків нафти; з поль. геологів досліджували укр. землі: К. Толвінський (карта Сх. Карпат 1 : 200 000), Б. Свідерський, Г. Тейсейр, С. Роґаля (здебільша досліди- Сх. Карпат) й ін. Успішно розвивалися геол. досліди на Закарпатті, що їх провадив чес.-словацький Геол. Ін-т; з українців там працював до 1927 р. С. Рудницький. Укр. дослідники були зосереджені у Фізіографічній Комісії НТШ: Ю. Полянський (досліди над лесами Поділля, дилювій Полісся), мінералог С. Пастернак, І. Олексишин (міоцен Поділля). На еміграції катедри Г. і мінералогії існували при УВУ і Укр. Госп. Академії: Ф. Швець, О. Орлов, А. Чернявський.

Література: Советская геология за 30 лет (1917�1947). 1947; Известия АН СССР, серия геологическая, І. 1950; Основные этапы истории отечественной гидрогеологии. 1954; Новик К. Історія геол. досліджень Дніпровсько-донецької западини. Вісник АН УРСР. 1954; Тихомиров В. и Хайн В. Краткий очерк истории геологии. 1956; Геол. журнали й праці ВУАН та АН УРСР. [В. Кубійович]