Герби українських міст та земель. Найстаріший герб княжої України-Руси тризуб (див. далі). Г. Львова та Галичини — жовтий геральдичний лев на задніх лапах на блакитному тлі, відомий з 14 в. Г. Запорізького війська — озброєний козак, відомий з 16 в., згодом — герб Слобожанщини (в ін. варіянті — Війська Донського, 18 в.). Давнього походження герби Волині — срібний хрест у середині червоного поля; Поділля — золоте сонце з 16 променями в блакитному полі й над ним золотий хрест, Київщини — св. Архистратиг Михайло з полум’яним мечем та срібним щитом у блакитному полі. В лит.-поль., поль.-коз. й коз.-гетьманську доби більші укр. міста мали свої герби, які вживалися на магістратських печатках. Герби укр. міст 18—19 вв., надавані рос. урядом, здебільша цікаві лише своєю політ. емблематикою, яка мала відображати прихильність царів до України чи зв’язок укр. земель із Росією: напр., Г. Полтави — в золотому щиті чорний трикутній пам’ятник, обкручений золотим змієм; далі 2 зелені прапори з вензлями Петра І; нагорі 2 червоні мечі навхрест (в цьому Г., крім заг. символіки Полтавської битви та її наслідків, цікавий золотий змій, що мав символізувати гетьмана І. Мазепу); Г. Чернігова — в срібному полі чорний коронований орел, що держить у лівій лапі довгий золотий хрест; Катеринослава — в блакитному щиті золотий вензель Катерини II, нижче «1787 р.», оточений 9 шестикутніми зірками; Харкова — в срібному щиті чорна кінська голова; на чолі щита — золота шестикутня зірка; Херсона — в блакитному щиті срібний хрест із променями від перехрестя; по боках і внизу — 3 рос. корони; Кубані — в зеленому щиті золотий мур із двома вежами; над ними булава між 2 срібними бунчуками, нагорі — орел; за щитом — 4 блакитні прапори, короновані вензлями рос. царів від Катерини II до Олександра II (в цьому Г. цікаві залишки запор, інсиґній — булави та бунчуків).

Крайовий Г. Закарпаття — ведмідь із синьожовтими смугами на лівому полі щита був прийнятий офіційно 1920 р. (й увійшов у великий Г. Чехо-Словацької Респ.). Сойм Карп. України 1939 р. затвердив цей Г., включивши до нього держ. герб України — тризуб.

Державний Г. Найстаріший Г. Укр. Держави — землі Володимира В. і його династії — тризуб, з безперечністю відомий з 10 в. Г. гал. князів — лев, відомий з 1316 р. Коз. держава — Гетьманщина мала Г. зображення лицаря — козака з мушкетом.

Після проголошення Української Народної Республіки, законом Укр. Центр. Ради з 22.3.1918 ухвалено прийняти як високу держ. інсиґнію «держ. Г. великий» і «держ. Г. малий» — тризуб, династичний знак Володимира В. як символ Суверенної і Соборної України. Тризуб лишався держ. Г. і за гетьманату 1918 р. Нац. Рада ЗУНР 13.11.1918 ухвалила прийняти за держ:. Г. зображення жовтого лева на блакитному полі. Однак після акту злуки з УНР 22.1.1919 тризуб прийнято за держ. Г. і на зах. землях.

Г. УССР. За конституцією УССР прийнято дещо модифікований Г. РСФСР: золотий серп і молот на червоному тлі з промінням сонця, оточені вінком із колосків пшениці з п’ятикутньою зіркою над ними, з написом: Укр. Радянська Соц. Респ. і по боках гасло укр. і рос. мовою: Пролетарі всіх країн єднайтеся! (цей Г. затверджений востаннє 21.11.1949). Ніяких укр. традиційних елементів у цьому накинутому окупантською владою Г. нема (див. також ЕУІ, стор. 30—33). [М. Міллер]