Германізми, слова і конструкції, позичені з германських мов. Укр. мова успадкувала деякі Г. з праслов. мови, що мала позики з прагерманської, готської й балкано-германських мов, які стосувалися до військ.-політ. і торг. орг-цій, матеріяльної культури і почасти христ. термінології (меч, полк, князь, король, лихва, цята, хижа, морква, піп та ін.). Позичень з давньошвед. (варязької) мови було дуже небагато (щогла, стяг, кодола та ін.). Великий приплив Г. з дол.- і гор.-нім. мови, почасти безпосередньо, а більше через поль. посередництво, припадає на 1415 в. в звязку з масовим оселенням нім. ремісників у Польщі і в зах.-укр. містах, а почасти теж у звязку з поселенням жидів. Г. цього часу охоплюють перев. ремісничу й торг. термінологію, сферу цехового і міського самоврядування, але також: деякі заг. і абстрактні поняття (слюсар, друк, хутро, цаль, ринок, рахунок, вухналь, ратуша, дякувати, рятувати, смак і багато ін.). У 1820 в. Г. ширилися перев. в Галичині й Буковині, що належали до Австрії. Деякі з них звідти були сприйняті в літ. мову (страйк, мушля, тран та ін.), також у формі словесних або фразеологічних кальк (зловживання Missbrauch, забезпечення Versicherung, музика майбутнього Zukunftmusik), але далеко більше лишилися льокальними (льос, файний; синтаксичні конструкції типу тікати перед ким, думати, на що та ін.). Кількість і добір Г. зближають укр. мову до зах.-слов. мов. [Ю. Ш.]
[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 1]
|
|
|
|
|
|