Перша з них, відома також під назвою Гетьманщини (в 17 в. вона називала себе Військо Запорозьке), існувала 1648�1764 рр. Територія Г. д. обіймала за Б. Хмельницького кол. воєводства Київське, Брацлавське й Чернігівське, частину Волинського, а також частину Білоруси (Чавський полк). В 1663 Г. д. була поділена на правобережну і лівобережну; після скасування козацтва Польщею 1700 на Правобережжі, територія Г. д. складалася лише з земель на лівому березі Дніпра. Столицями Г. д. були: Чигирин, Батурин, Глухів. Г. д. була в міжнар.-правній залежності від Росії (на Правобережжі тимчасово, до скасування � від Польщі), спочатку лише у формі номінального васалітету, а далі з дуже обмеженою суверенністю.

Своєю структурою влада Г. д. являла собою перехідну форму від респ. до монархічного типу держ. орг-ції. Зверхнім органом влади були 3 окремі інституції з дещо конкуруючими функціями: Генеральна Військова Рада, Гетьман, Рада Старшини. Ген. Рада була установою прямого народоправства, в 17 в. в принципі репрезентуючою зверхню волю управнених до участи в держ. управлінні груп укр. населення (козацтво). Деякі укр. гетьмани визнавали цей пріоритет Ген. Ради, ін. його заперечували: Б. Хмельницький і, особливо, Самойлович і Мазепа. В їх діяльності укр. гетьманат являв форму влади, найбільше наближену до монархії, з виборним до кін. життя монархом � гетьманом. Старшинська Рада дедалі більше становила держ. орг-цію, що розвивалася в бік своєрідних форм станового парляментаризму.

Г. д. 17�18 вв. була суспільним союзом, поділеним на нерівні своїм правним станом у громаді і в державі групи населення: коз. нобілітет (�старшина� чи �знатне товариство�), козацтво, міщанство, селянство, при чому правну перевагу мали перші дві групи. Поділена на основі військ. орг-ції козацтва на полки і сотні, Г. д. створила в цих адміністративних одиницях систему місц. управління, яка наслідувала засади орг-ції центр, влади (полковник, полкова коз. рада і полкова старшинська рада в полку; сотник і сотенна старшина в сотні). Виборний принцип проймав усі форми центр, і місц. органів адміністрації та суду.

Збільшення у 18 в. залежности Г. д. від Росії мало наслідком те, що нормальний розвиток укр. держ. установ і держ.-правних інститутів набирав нових, не завжди властивих для себе рис, пристосовуючись до вужчих форм автономії, які мала Україна у 18 в. (Іст. огляд Г. д. див. ЕУ І, стор. 443�60; держ.-правний огляд � ЕУ І, стор. 643�46).

Г. д. також прийнято називати держ. орг-цію, що існувала на Україні з 29.4.1918 до 14.12.1918. Її держ.-правна структура лишалася не визначеною в усіх подробицях, але в Цілому вона була видом конституційної монархії з гетьманом як носієм монархічної влади на чолі (див. Гетьманський уряд, а також ЕУ І, стор 512�17, 648�49). [Р. М.]