Гідрологія
, наука, яка вивчає воду в природі взагалі, зокрема її фіз. і хем. властивості, розміщення і рух; в цьому розумінні Г. є складовою частиною геофізики. До окремих галузей Г., що частково розвинулася в окремі науки, належать: гідрогеологія (вивчає підземні води), гідрографія (наука про води на поверхні землі), гідрометеорологія вивчає воду земної атмосфери і є частиною метеорології; океанографія вивчає моря, потамологія ріки, лімнологія озера.Перші описи рік, озер, морів України зявилися в античні часи (Геродот, Страбон), за середньовіччя у араб. і візант. подорожників. Відомості про ріки, зокрема про повені, і про посухи подають літописи княжих часів. В кін. 16 в. Дніпрові пороги описав Е. Ляссота, в пол. 17 в. дав опис Дніпра Ґ. Боплян.
Наук. гідрологічні досліди почалися в 19 в., перев. для практичних цілей, як використання рік для судноплавства, боротьба з повенями, зрошування й осушування боліт, в звязку з ростом гірництва (вивчення підземних вод). Описи й поміри рік провадили держ. установи: на Центр, і Сх. Україні експедиція водних і суходільних шляхів (1809), нівеляційно-описовий комітет Мін-ва Шляхів (1875), спеціяльні експедиції, як зах. експедиція для осушення боліт Полісся (187398), експедиція для вивчення джерел гол. рік. Евр. Росії (189498), експедиція В. Докучаєва для вивчення причин неврожаю 1891 р. і м. ін. зневоднення рік; досліди над малими річками провадили земства й губ. адміністрація (зокрема на Полтавщині й Поліссі). На підставі цих дослідів і матеріялів зявилася низка публікацій, з яких найважливіші: Гидрография России 6 тт. (184449), де багато матеріялів щодо України, праці Н. Моссаковського про Дніпро (1879, 1884), В. Лохвина Река Днестр (1886) і, особливо, монографія М. Максимовича Днепр и его бассейн (1901), праці гідротехніка М. Леляковського, ґрунтознавців В. Докучаева і Ю. Висоцького та ін.
Гідрологічні досліди піднеслися в 1920-их рр. у звязку з розвитком водного господарства і, зокрема, гідроенерґії; з 1926 р. наук. досліди концентрувалися в Н.-Д. Ін-ті Водного Госп-ва України (дир. Є. Оппоков, орган Вісті), перетвореного в 30-их рр. на Ін-т гідрології і гідротехніки АН УРСР (орган Известия рос. мовою). У розвитку Г. чималу ролю відіграли Гідрометеорологічний Н.-Д. Ін-т (в системі Гідрометслужби), Ін-т Гідротехніки й Меліорації, Київська Н.-Д. Обсерваторія, Київський Гідромеліоративний Ін-т, Одеський Гідрометеорологічний Ін-т; катедри Г. при ун-тах. Гідрометеорологічною службою керує Управління Гідрометеорологічної Служби при Раді Міністрів УССР (в УССР діють 570 гідрологічних станцій і водомірних пунктів). Працю з гідротехніки й гідравліки провадять Укрводгео в Харкові і ряд спеціяльних ін-тів. До найважливіших дослідників з ділянки Г. належав акад. Є. Оппоков (знищений большевиками під час єжовщини), А. Огієвський, гідротехнік Я. Ненько й ін.
Про вивчення морів див. Чорне море.
Література: Сухомел Г., ІІІвец Г. Развитие на Украине исследований по гидрологии, гидравлике и гидротехнике. Известия Института Гидрологии и Гидротехники АН УССР, XIII. 1955. [І. Тесля]
[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 1]
|
|
|
|
|
|