Глухі приголосні, приголосні, вимовлювані без участи голосниць. В укр. мові е Г. п. губні п, ф, зубні т, с, ц, середньопіднебінні ш, ч, задньопіднебінні к, х. Кожний із Г. п. має допарка дзвінкого, що має в засаді таку ж вимову, за винятком ф, х, які відбігають артикуляцією від своїх дзвінких допарків в, г, координуючися з ними не так фонетично, як фонологічне. Більша енерґійність вимови Г. п. проти відповідних дзвінких, властива їм у всіх мовах, не відіграє фонологічної ролі в укр. мові, за винятком зах.-укр. говірок (див. Дзвінкі).

[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 1]