Глини
, група осадових гірських порід, складається з каолініту й ін. водних алюміносилікатів з величиною часток до 0,01 мм, продукт звітрення різних гірських порід; пластична, кольоїдальна, звичайно не в чистому вигляді з домішками піску й вапняку; барва Г. залежить від роду домішок (напр., жовта від бурого залізняка). Г. є найбільше поширені й з найдавніших часів використовувані людиною осадові відклади; мають велике значення в будівництві, металюрґії (вогнетривкі Г.), кераміці, сіль. госп-ві як складник ґрунту (див. Глиняне виробництво).Г. різного роду й генези широко розповсюджені по всій Україні. Крім звичайних Г., поширені деакі спеціяльні породи.
Каолінова глина постала із звітріння скельних порід, багатих на алюміній; це чиста біла глина, якої вживають гол. до виробництва порцеляново-фаянсового посуду; на Україні широко розповсюджена в кристалічній смузі (див. Каолін). Ганчарська глина, пластична, жовтувато-червоняста або сірозелена, залягає на широких просторах, використовується для продукування глиняного посуду. Цегляна глина менше пластична, бо має деяку домішку зерен піску; поширена на Україні, вживається до будівництва домів (ліпянки) і як сировина для цегли, черепиці тощо. В шляховому будівництві важливі т. зв. клінкерні Г., що є також у р-нах, де бракує будів. каменю (Придніпровська низовина). Особливо цінні вогнетривкі Г., що залягають перев. в Донбасі (3/4 з усіх підрахованих запасів, 512 000 000 т), де саме найбільший на них попит; найбагатшим на Україні й одним із найбагатших у світі є Часов-Ярське в півн.-зах. Донбасі (менші родовища: Дружківське, Ново-Швайцарське, Абрамівське та ін.); в Дніпровському пром. р-ні вогнетривкі Г. є в Пятихатках і Полозькому; ін. родовища Катеринівське в Кіровоградській обл., Овруцьке на київському Поліссі тощо. Напіввогнетривкими Г. є т. зв. рябі Г. (третинного віку), що часто виступають у півн.-сх. частині Укр. кристалічного масиву й в сусідній частині Придніпровської низовини. [Р. М.]
[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 1]
|
|
|
|
|
|