Вагилевич Іван (181166), діяч гал. відродження, поет-романтик, чл. т. зв. Руської Трійці разом із М. Шашкевичем і Я. Головацьким, співавтор Русалки Дністрової (1837), де вміщено зібрані ним нар. пісні з передмовою Передговор к народним руським пісням і близькі до фолкльорних творів поеми Мадей, Жулин та Калина. В 184648 свящ., в 1848 р. покинув церкву й перейшов до поль. табору; з доручення польонофільського Руського Собору ред. Дневника Руского, згодом кустос Оссолінеуму, коректор його вид., нарешті дир. архіву м. Львова; переклав прозою Слово о Полку Ігореві; багато друкував поль. мовою, м. ін. на теми з укр. історії (Latopis Nestora, Kronika poudniowej Rusi, Monaster Skit w Maniawie). Як і ін. укр. романтики, В. гаряче цікавився нар. побутом і мовою, шукаючи в них нац.-самобутних рис взагалі і збереження нац. старовини зокрема, записував зах.-укр. говірки і матеріяли до їх словника. Підсумком цих праць були Rozprawy o jzyku poudniowo-ruskim з їх спробою поділити укр. говірки на 2 групи гал. й київ. (лишилися в рукописі) і Gramatyka jzyka maoruskiego w Galicii (1845). 1846 р. В. видав підручник для шкіл Начальныя правила малоруской грамматики. Філологічні праці В. мали дилетантський характер і взорувалися на рос. граматиці Ґреча і поль. Корчинського. [В. Л. і Ю. Ш.]
[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 1]
|
|
|