Вапліте, Вільна Академія Пролетарської Літератури, письменницька орг-ція, існувала в Харкові 1926�28. Приймаючи офіц. вимоги ком. партії, В. в питаннях літ. політики зайняла незалежну позицію, підтримавши в літ. дискусії 1925� 28-их рр. М. Хвильового. В. стояла на засаді творення нової укр. літератури небагатьма кваліфікованими мистцями, що ставлять перед собою вимогу удосконалення шляхом засвоєння найкращих здобутків зах.-евр. культури (Хвильовий висував гасло �Геть від Москви!�). В. цілком відкидала �масовізм� підтримуваних ком. партією �пролетарських� орг-цій. Фактично лідером В. був Хвильовий. Президентами � М. Яловий (Ю. Шпол), пізніше М. Куліш, секретарем � А. Любченко. Членами В. були: М. Бажан, В. Вражливий, І. Дніпровський, О. Досвітній, Г. Епік, П. Іванів, М. Йогансен, О. Копиленко, Г. Коцюба, М. Майський, П. Панч, І. Сенченко, О. Слісаренко, Ю. Смолич, П. Тичина, Ю. Яновський. Орг-ція випустила зб. �Вапліте�, зошит І (1926), перев. присвячений проблемам літ. дискусії, і 5 чч. ж. �Вапліте� (1927). Позиція В. в літ. питанні була підтримана неоклясиками (М. Зеров), з нею солідаризувалася частина ін. укр. письменників. Погляди Хвильового і В. стали об�єктом запеклої критики не лише з боку літ. противників і керівних сов. діячів УССР (В. Чубар, В. Затонський, М. Скрипник, Ф. Таран, А. Хвиля), але й партійних постанов (�Тези ЦК КП(б)У про підсумки українізації� в червні 1926, постанова Політбюра ЦК КП(б)У про політику партії в справі укр. художньої літератури 1927). Врятувати орг-цію не могли ні заяви з визнанням помилок Хвильового й ін. у грудні 1926, ні виключення з В. Хвильового, Ялового і Досвітнього в січні 1927. Особливо гостро критиковані були �Вальдшнепи� М. Хвильового. Ч. 6. ж. �Вапліте� з продовженням цього роману було сконфісковане в друкарні, і В. змушена була �самоліквідуватися�. Члени її продовжували свою діяльність об�єднаними б. ж. �Літературний Ярмарок� (1928�30) і в орг-ції Пролітфронт (1930�31).