Варяги, скандінавські здобичники, які від поч. 9 в. зявлялися на Русі-Україні; в 911 вв. служили як наймане військо руських князів у т. зв. варязькій дружині; відомі також на службі візант. цісарів (баранґой). В. виконували, крім того, функції княжих послів, брали участь в адміністрації, ін. осідали в містах і займалися перев. торгівлею. Дружини В. і варязькі купці в своїх подорожах на південь користувалися Дніпровим шляхом (Варязький шлях). В. швидко асимілювалися з місц. населенням, залишивши дуже малий вплив на укр. ґрунті (військ, орг-ція, кілька імен та ін.). Повість временних літ називає В. представників різних півн. германських народів, а Балтицьке м. Варязьким. Літописне оп. дало підставу вважати, ніби В. створили держ. орг-цію на Русі-Україні; але цей погляд не прийнятий у новій історіографії Сх. Европи (Норманська теорія). Після В. залишилися археологічні памятки на Україні два великі могильники (Київ і Чернігів Шестовиця) з типово варязьким похоронним обрядом та- могильними дарами і окремі знахідки зброї В. [Я. П.]
[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 1]
|
|
|