Варлаам і Йоасаф, середньовічний роман, близький до житійного жанру; оповідає про навернення на християнство індійського царевича Йоасафа під впливом пустельника Варлаама. Походить від індійського оповідання про Будду, був відомий у перській, араб., старожид., етіопській, вірменській літературах, а християнізована переробка грец. і латинською мовами поширилася по всій Европі. Десь до сер. 13 в. роман був перекладений на Україні (в рукописах 1314 вв. його приписували св. Іванові Дамаскінові) й відтоді став дуже популярним; окремі притчі увійшли до складу рел.-повчальних збірників. 1637 в Кутеїні вийшов друком; в українізованій обробці помітно відбився укр. побут 1617 вв. Роман про В. і Й. лишив чималий слід в укр. літературі не лише 1718 (С. Косов, Л. Баранович, Богогласник та ін.), а й 19 в. (Франко поетично опрацьовував притчі з В. і Й.). Серед розвідок про цей твір визначне місце займає праця І. Франка Варлаам і Йоасаф старохрист. духовний роман і його літ. історія (1897). [М. Г.]
[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 1]
|
|
|