Васильченко Степан, псевд. Панасенка (1878Ч1932), письм., видатний прозаїк періоду модернізму. Родом з Ічні на Чернігівщині; за фахом учитель і журналіст. Літ. діяльність почав з фейлетонів. З 1911 став відомий новелями (зб. лЕскізи╗ 1911, лОповідання╗ 1915), перев. присвяченими життю села, дітей (лЗ дитячих вражень╗, лБасурмен╗ та ін.), школи, що терпить від русифікації (лРоман╗, лПід школою╗ тощо), сел. молоді, вчителів (лОсінній ескіз╗, лОксана╗ і ряд ін.). Пройняті гуманністю й мТяким гумором новелі В. позначені імпресіоністичною ліричністю, сполученням елементів реального й фантастики (лВ тінях липневої ночі╗, лКрізь дрімоти╗, лСоловТї╗), багатством і досконалістю використання засобів нар. поезії. В. написав також кілька пТєс (лНа перші гулі╗, лНе співайте, півні...╗). Після .1920 творчість В. обмежилась перев. на небагатьох оповіданнях для дітей. Твори В. багато разів перевидавалися. Найповніша Ч лПовна збірка творів╗, ІЧIV, Держ. В-ва України (1928Ч30).

[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 1]