Василько Микола (1868�1924), визначний гром. і політ, діяч Буковини, дипломат, посол до бук. сойму й віденського парляменту (1898�1918). З поміркованими рум. й жид. послами зорганізував 1903 у бук. соймі Вільнодумний Союз, за допомогою якого українцям вдалося чимало досягти в адміністративній і культ, ділянках, зокрема відкликання небажаного през. Буковини Бурґіньйова (1905) та заснування укр. гімназії у Вижниці (1908) (див. ЕУ І, стор. 490). Організатор Гуцульсько-бук. куреня (1915�16) (австр. військ. добровольча формація), співзасновник Заг. Укр. Ради у Відні (1915) та Укр. Нац. Ради у Львові (1918). У віденському парляменті В. був заступником гол. Укр. Клюбу й оборонцем укр. прав, з яким рахувався парлямент і австр. уряд. У Палаті Послів і в т. зв. спільних делегаціях В. виступав у заг.-укр. справах: зміни виборчої ординації (1901), відкриття укр. ун-ту у Львові (1901), рільничих страйків у Галичині (1902), був завзятим противником москвофільства; висував т. зв. австр.-укр. концепцію, за якою, в разі перемоги в світовій війні центр, держав, відлучені від Росії Волинь і Поділля увійшли б до складу відродженої Гал.-Волинської держави як нац.-автономного краю Австро-Угорщини. Був дипломатичним представником ЗУНР в Австрії (1918�20) і послом УНР у Швайцарії й Німеччині (1920�24). [А. Ж.]

[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 1]