Вернадський Володимир (18631945), видатний природознавець, мінералог і геохемік; з 1912 д. чл. Рос. Академії Наук; проф. Московського Ун-ту. В 1918 В. очолив Комісію для вироблення законопроекту про заснування Укр. Академії Наук у Києві, став д. чл. УАН і її першим президентом. З 1921 В. перебував знову в Росії; 192239 дир. Радійового Ін-ту в Ленінграді; очолював ряд дослідних комісій при АН СССР; віцепрез. міжнар. комісії для визначення віку геол. порід радіоактивними методами. В 192326 В. читав лекції в Празі і в Сорбоні в Парижі, був обраний проф. Лондонської Школи Слов. Студій, чл. Академії Наук у Парижі, Чеської Академії Наук і Мистецтв, д. чл. НТШ та ряду ін. наук. т-в. Різнобічні досліди В. були звязані передусім із фізико-хемічними процесами творення мінералів. В. вважають основоположником геохемії й біогеохемії; зокрема відома його теорія будови алюмосилікатів. В. залишив бл. 400 наук. праць, які зявлялися також зах. мовами, з ділянок: мінералогії, геохемії, радіології, біохемії, гідрогеології. Найважливіші з них: Опыт описательной минералогии, ІII (190822), История минералов земной коры, ІII (192336), "La gochimie (1924), "La biosphère (1929) й ін. На честь В. мінерал хем. складу MnO2.nH2O названо вернадитом.
[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 1]
|
|
|