Верв, староукр. родово-територіяльна одиниця, менша ніж волость, відповідала поль. ополю, серб. околині чи новгородському погостові (хорв. В. мала більш родовий характер). Первісно В. могла бути родовою одиницею, але з розпадом родового ладу вона розвивалась на територіяльній основі. Звязки гром. характеру у В. стали переважати над родовими; до В. належали також новопоселенці. Всі вони називалися людіє. В. також судово-адміністративна одиниця, члени якої були звязані круговою порукою. В. зобовязана була в разі злочину почати слідство (гонити слід), а якщо винного не знаходили, вона як громада відповідала за злочин на її території. В. судилася т. зв. вервним судом. В. виконувала також ін. публічні функції: збирання податків для князя, військ, оборона. В христ. часи В. мала свою церкву. Основним джерелом відомостей про староукр. В. є Руська Правда. Думки дослідників щодо характеру В. не одностайні; одні заступають родовий характер В.: К. Бестужев-Рюмін, О. Єфименко, ін. територіяльно-гром.: М. Владимирський-Буданов. В. Сергеевич, Р. Лащенко. [В. М.]
[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 1]
|
|
|