Ветеринарія
, наука про нормальний стан і патологічні процеси у тварин, їх попередження й лікування; обТєднує ряд заг.-біол. та спеціяльних дисциплін і комплекс держ. чи гром. заходів для охорони тваринництва від втрат і населення Ч від спільних для людей і тварин захворінь. В чисто тваринницькій ділянці В. щільно повТязана з зоотехнікою.На Україні, як і в ін. країнах, з давніх часів існувала нар. В. знахарів, пастухів, ковалів і коновалів, що дожила до недавніх часів. У першій пол.
19 в. зТявилися ветер. лікарні по губерніях і, в військ, частинах. Ветер. лікарні в повітах та містах підлягали губ. ветер. інспекторам, що ними керувало Ветер. Управління Мін-ва Внутр. Справ (з 1898 при останньому була створена Ветер.-Бактеріологічна Лябораторія). У війську було Ветер. Управління (до 1910 Військ.-Ветер. Відділ Гоя. Військ.-Мед. Управління) в складі Військ. Мін-ва. Подібна система інспекторів була й в Австро-Угорщині (закон з 1880 р.). В Галичині В. відав Крайовий Виділ та його органи.До 1880-их рр. В. на Україні була в примітивному стані, хоча з
1805 р. в ун-ті в Харкові вже викладалася ветеринарія, а з 1852 там існувала висока Ветер. Школа. Рос. урядові розпорядження у ветер. справі, епізодичні й непослідовні (1876, 1879, 1902, 1903), стосувалися до епізоотій, які завдавали величезних втрат (напр., 1886 від чуми в самій Катеринославській губ. загинуло бл. 50 000 голів). Сан. нагляд над продажем мТяса не був організований. ОбТєднаного ветер. законодавства не було. Після 1879 боротьба з епізоотіями перейшла перев. в руки земств, і ветер. заходи вживалися на підставі обовТязкових постанов земських зборів та міських дум. Створена була мережа ветер. пунктів, обслуговуваних лікарями й фельдшерами, зТявилися земські ветер. школи й лябораторії (найбільші в Херсоні й Катеринославі). Найкраще поставлена була В. на Полтавщині (1900 р. Ч 58 пунктів), Харківщині, в Таврії, найгірше на Волині, Київщині (1912 р. Ч 12 пунктів), Херсонщині (1900 р. Ч 10 пунктів). Загалом на Україні в 1917 р. було 680 ветер. лікарів, 710 фельдшерів, 9 бактеріологічних лябораторій та ін-тів, 158 ветер. амбуляторій і лікарень. До поч. 90-их рр. 19 в. чума рогатої худоби була ліквідована. Після досліджень І. Мечнікова, М. Гамалії та ін. в Одесі (Бактеріологічна Станція з 1886) і Л. Ценковського, І. Садовського, Д. Конева в Харкові (Бактеріологічна Лябораторія при Ветер. Ін-ті з 1884) успішно застосовано щеплення проти телію, зокрема на Слобожанщині й у півд. губерніях. Однак порівняно з зах. країнами стан В. був ще далеко не задовільний. І далі важкою була боротьба з ящуром, туберкульозом, пошесною легенницею рогатої худоби, сапом (носатизною), що на поч. 20 в. був дуже поширений на Херсонщині та Катеринославщині, інфекційними хворобами свиней тощо.1917
в Ген. Секретаріяті Зем. Справ був створений Департамент В. на чолі з М. Пекарським, що пізніше був начальником ветер. служби Армії УНР; в орг-ції ветер. служби брали участь М. Леонтович, А. Скороходько, О. Кандиба, В. Королів-Старий.Роки революції й сов. політики лвоєнного комунізму╗ позначені були занепадом В. В ці роки зросли захворіння тварин, зокрема рознесена військами короста коней і навіть чума рогатої худоби. З поч. 20-их рр. на Україні була запроваджена сов. система В. (лВетеринарний Кодекс УСРР╗
1925), з посиленням централізації підпорядкована урядові СССР (лВетер. Статут╗ 1936). В УССР В. керує Гол. Ветер. Управління Мін-ва Сіль. Госп-ва, якому підлягають обл. ветер. відділи, наук. й високі освітні заклади, виробництво ліків та інструментів. Обл. ветер. відділи при обл. управліннях сіль. госп-ва керують мережею лікарень, ветер.-бактеріологічних лябораторій, сер. шкіл та курсів; по містах і р-нах є старші ветер. лікарі або інспектори, лікарні й допоміжні заклади, а також кілька фельдшерських пунктів. Праця всієї мережі суворо реґляментована, як реґляментовані й усі ветер.-сан. заходи. Після періоду деякого піднесення в 1923Ч28 рр., в роки колективізації (1929Ч31), з ліквідацією індивідуального госп-ва, ветер. мережа була розбита. Совнарком СССР постановою 1933 вимагав її відновлення (в УССР мало бути створено 1 156 лікарських дільниць). 1934 ЦК ВКП(б) констатував занепад В.; вжиті були заходи, щоб піднести її роботу. Нинішня криза в сіль. госп-ві УССР, м. ін., мала наслідком постанову Совєта Міністрів СССР і ЦК КПСС 1953 р. про переведення частини зоотехн, і ветер. персоналу з районових управлінь до машинотракторних та спеціялізованих станцій. Стан В. в УССР на 1955 р. характеризується такими офіц. даними (в дужках числа на 1925 р.): ветер. лікарів 6204 (894), фельдшерів 15 115 (1 086), ветер.-бактеріологічних лябораторій 149 (33), з них крайових ін-тів 6, ветер. дільниць 1232 (787), лікарень 3003 (186), фельдшерських пунктів 771 (684).На укр. землях, що в
1920Ч30-их рр. були в складі Польщі, ветер. справами відав ветер. департамент при Мін-ві Рільництва, якому підлягали інспектори воєводств і пов. ветер. лікарі; окрему групу становили ветер. лікарі орг-цій самоврядування. В держ. і самоврядувальній мережі укр. лікарів було мало. Натомість мережа чисто укр. характеру постала в Галичині з ініціятиви Т-ва лСіль. Господар╗ і була розбудована при районових молочарнях Маслосоюзу (з 1933), де працювало до 1939 р. понад 20 лікарів. Т-во лСіль. Господар╗ видавало популярні брошури на ветер. теми. Дорадником т-ва у ветер. справах буМ. Стахурський, працями ветер. лікарів керував неофіційно Р. Лехицький. Орг. схема В. на Закарпатті і укр. землях в Румунії була подібна до польської.Ветер. освіта на Україні бере початок з орг-ції катедри В. в Харківському Ун-ті в
1805 р. 1835 при катедрі створено практичну Ветер. Школу. 1852 в Харкові засновано високу Ветер. Школу, 1871 перетворену на Харківський Ветеринарний Ін-т. 1881 постав Ветер. Ін-т у Львові, 1920 Ч у Києві. Ветер. факультети відкрито при с.-г. ін-тах у Білій Церкві 1931 й Одесі 1934. Ще до революції існували ветер. фельдшерські школи (зокрема при Ветер. Ін-ті в Харкові) й мережа земських шкіл: частину фельдшерів-практиків випускали ветер. шпиталі рос. армії. Тепер сер. ветер. школи (технікуми) є в кожній області, нижчі школи і курси заведені в р-нах. Система ветер. освіти випускає лікарів, фельдшерів, дезинфекторів і санітарів. Н.-д. справу спершу провадив Харківський Ветер. Ін-т, що видавав лСборник трудов╗, у менших розмірах Ч т-ва ветеринарів і земські лябораторії. З 1921 р. н.-д. справа зосереджена в Укр. Ін-ті Експериментальної Ветеринарії в Харкові, який має для спеціяльних наук. завдань ряд зональних станцій і опорних пунктів. Н.-д. роботу провадять деякі обл. ветер.-бактеріологічні лябораторії і всі високі ветер. школи.Серед дослідників, що багато внесли в розвиток В. на Україні, визначилися А. Раевський, довголітній дир. Харківського Ветер. Ін-ту, М. Бекетов, П. Гордіїв, О. Остапенко, І. Садовський, Л. Ценковський (винахідник вакцини проти телія), А. Скороходько, М. Леонтович, Д. Калкатин, В. Мостинський, О. Петров, Д. Конев, О. Дедюлин, А. Агаллі та ін.; на зах. землях і в еміґрації з
1920 Ч П. Андріевський, К. Лопатинський, М. Холевчук, Й. Кульчицький й ін.; нині на еміґрації перебувають П. Гіммельрайх, О. Корсунський, С. Крашенінніков, І. Розгін, В. Соколовський й ін.Фахові видання й журнали: лСборники трудов Харьковского Ветеринарного Института╗, І
ЧXIII. 1888Ч1915; після революції лУченые труды Харьковского Ветеринарного Института╗, згодом Ч укр. мовою, лЗаписки╗, пізніше лТруды Киевского Ветеринарного Института╗ (11 тт.), лНаучные труды Украинского Института Экспериментальной Ветеринарии╗ (20 тт.); найстарішим журн. був лВетеринарный Вестник╗ проф. П. Гордіева (1882Ч95 і 1900Ч10 в Харкові), лВестник Ветер. Медицины╗ (К. 1918), деякий час у 1920-их рр. виходив лУкр. Ветер. Вестник╗, далі лВетеринарне Діло╗ (місячник з 1922 в Харкові спершу рос мовою, 1927Ч32 Ч укр.) і лВетеринарна Справа╗ (в Києві 1932Ч41); крім того, ветер. ін-ти неперіодичне видають збірники наук. праць. На еміґрації виходить лІнформаційний Листок ОбТєднання Амер.-Укр. Ветер. Лікарів╗.Фахові організації. До
1917 існував ряд т-в ветеринарів (найстаріші в Харкові й Одесі); після революції існувало деякий час в Києві Ветер. ОбТєднання. В Галичині ветер. лікарі були членами Укр. Лікарського Т-ва у Львові. 1946 в Мюнхені створено ОбТєднання Укр. Ветер Лікарів на еміґрації, перетворене згодом на ОбТєднання Амер.-Укр. Ветер. Лікарів з осередком у Чікаґо.Література: Мельников-Разведенков М. Іст. нарис розвитку патології на Україні. Укр. Мед. Архів, І,
1. X. 1927; Ветер. довідник за ред. Козарева Г., ІЧIV. К.ЧX. 1936; Ветеринарный энциклопедический словарь, ІЧII. М. 1950Ч52; Rozhin I. The Veterinary Organization of Soviet Ukraine. The Ukrainian Quarterly, IX, 1. 1953; Коропов В. История ветеринарии в СССР. М. 1954. [І. Розгін][Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 1]
|
|
|