Віденський Ун-т до 1914 чимало впливав на формування укр. науковців, зокрема учнями визначних славістів Ф. Міклошіча і В. Яґіча, були укр. філологи М. Осадца, О. Огоновський, С. Смаль-Стоцький й ін.; у Віденському Ун-ті студіювали окуліст М. Борисикевич, уролог Т. Гринчак, хемік І. Горбачевський, фізик І. Пулюй. Високі пости в австр. уряді займали Ю. Вислобоцький, І. та А. Вітошинські, О. Ганінчак, М. Гарасимович, А. Дольницький, Р. Залозецький, Каранович, І. Копистянський, О. і Є. Лопушанські, Т. Лучаківський, В. Михальський, Ю. Романчук, І. Савицький та ін. Р. Сембратович 1900 видавав у В. нім. місячник УX-StrahlenФ, а з 1903, разом із .послом В. Яворським, перший пропаґандивний журн. нім. мовою УRuthenische RevueФ (1903Ч05), продовженням якого було УUkrainische RundschauФ (1906Ч14) за ред. В. Кушніра; у В. працював Я. Весоловський, кол. ред. лДіла╗, референт укр. і рос. преси в Мін-ві Закордонних Справ. З укр. т-в діяли студентське т-во лСіч╗, роб. т-во лРодина╗, Братство св. Варвари, лТ-во Земляків╗, лУкр. Бесіда╗ і ін.

Після поч. війни 1914 ч. українців зросло в наслідок окупації рос. військами Галичини й Буковини до 15 000, і В. став на якийсь час осередком укр. політ. І культ, життя, у В. діяли Гол. Укр. Рада, перетворена 5. 5. 1915 на Заг. Укр. Раду, Союз Визволення України, Бойова Управа УСС, Укр. Парляментарна Репрезентація, редакції укр. часописів, перенесених із Галичини й Буковини, виникли нові часописи укр. і нім. мовами: лВісник Союзу Визволення України╗, УUkrainische NachrichtenФ (1914Ч16). УUkrainisches KorrespondenzblattФ, утворилися школи й нові т-ва: Укр. Культ. Рада, Укр. Запомоговий Комітет, Укр. Жін. Союз та ін. Після укладення Берестейського миру у В. перебувало посольство УНР, а з кін. 1918 також посольство ЗУНР. З розпадом Австро-Угор. монархії укр. колонія зменшилася, але вона знову збільшилася, коли в кін. 1919 до В. переїхав уряд ЗУНР з през. Є. Петрушевичем і В. став 1920Ч23, побіч Праги, гол. осередком укр. еміграції. В цей час, поряд давніх т-в постав ряд нових: лЄдність╗, лПоступ╗, Укр. Клюб, Союз Укр. Журналістів і Письменників й ін. У В. 1920Ч21 були засновані Укр. Вільний Ун-т і Укр. Соціологічний Ін-т, що незабаром перейшли до Праги. До В. переноситься партійне життя, виходить ряд нових часописів: лУкр. Прапор╗ (орган уряду ЗУНР), лБорітеся-Поборете╗ (орган есерів з М. Грушевським на чолі), безпартійна лВоля╗ (В. Піснячевського), соц. лБоротьба╗ (С. Вітика), лНова Доба╗ (В. Винниченка й його однодумців), лСоборна Україна╗ (В. Вишиваного), лНа переломі╗ (за ред. О. Олеся), збірники лХліборобська Україна╗ (В. Липинського); засновується книгарня Т. Савули. Вид-ва лДзвін╗, лВернигора╗, Дніпросоюз, лЗемля╗, лЧайка╗ й ін. видрукували у В. багато підручників, белетристики й ін. книжок, що через окупацію на Україну здебільша не потрапили. У високих школах у В. студіювало бл. 400 укр. студентів. Після приєднання Галичини до Польщі в 1923Ч25 укр. еміґрація перев. перейшла до Галичини, перестала виходити укр. преса, зникли вид-ва й більшість укр. т-в; ч. українців зменшилося до 3000Ч4000 (робітники, пенсіонери, дрібні урядовці, небагато осіб вільних професій). Відтоді діяльність укр. колонії виявлялася перев. при нагоді свят, ювілеїв, протестаційних акцій (зокрема проти пацифікації Галичини, рел. переслідувань в СССР, голоду на Україні, коли під проводом архиеп. кард. Т. Інніцера утворений був комітет допомоги голодуючим з представників усіх націй та віровизнань).

1938, після прилучення Австрії до Німеччини, нац.-соц. влада закрила всі 15 укр. т-в; замість них створено філії Укр. Нац. ОбТєднання та Укр. Уряд ДовірТя. Під час другої світової війни ч. українців збільшилося, особливо в 1944, коли у В. було багато втікачів і тисячі вивезених на примусові роботи з різних областей України (лише гр.-кат. священиків перейшло через управління парохії св. Варвари 287). В 1944 й на поч. 1945 у В. діяли представництво УЦК в Кракові, Укр. В-во з Кракова, виходили лКраківські Вісті╗. Зайнявши В. 15. 4. 1945, большевики стали репатріювати своїх громадян; багато з них утекли на зах. Чимало українців вивезено. Після укладення (15. 5. 1955) мирового договору між Австрією й СССР дехто повернувся після 10-річного перебування в сов. тюрмах, ін. загинули. У В. існує нині маленька укр. колонія Ч кількасот людей, які скупчені навколо церкви, ін. вже давно знімчені. В. має чимале значення для українознавчих досліджень, бо його бібліотеки, архіви й музеї містять цінні матеріяли, зокрема Нац. Бібліотека (укр. друки з Галичини й Буковини 1772Ч1918 рр. і численні мапи України), Університетська Бібліотека, славістичний та сх.-евр, семінари Ун-ту, Museum f№r Volkskunde, Держ. Архів Мін-в Внутр. Справ, Ісповідань і Культів та ін. [о. М. Горникевич]

[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 1]