Відокремлення церкви від держави
, система взаємин між церквою і державою, при яких перша позбавляється публічно-правного статусу й іноді можливостей діяльности поза відправленням культу. На укр. землях поза сов. режимом цієї системи ніколи не було. В УССР В. ц. в. д. і школи від церкви спершу було встановлене декретом тимчасового роб.-сел. уряду України 22.1.1919 (в Росії 5.2.1918 н. ст.), пізніше потверджене конституціями УССР: 1919 р. ст. 23, 1929 ст. 8, 1937 ст. 104. Закладання та діяльність рел. громад найповніше врегулював Адміністративний кодекс УСРР 1927 р. (Поділ X: Правила про культи; артикули 35075). Його постанови доповнюють (або змінюють) численні інструкції нар. комісаріятів (тепер мін-в) внутр. справ, освіти й ін., а також ін. чинні кодекси (напр., розділ про Зламання правил про відокремлення церкви від держави Кримінального Кодексу УСРР).Встановлену систему характеризує, з одного боку, розірвання звязків церк. і держ. установ, позбавлення церкви підтримки державою та надання рел. громадам характеру приватних т-в чи спілок (що є прикметою ін. систем В. ц. в. д.), а з другого боку, цілковите узалежнення рел. громад від органів виразно неприхильної до всякої релігії держави, бо все церк. майно удержавлене (артикул 366 Адміністративного Кодексу); самі рел. громади фактично позбавлені навіть юридичного становища приватного т-ва постановою: рел. громади прав юридичної особи не мають (артикул 360 Адміністративного Кодексу) і віддані під всебічний контроль держ. органів. Свобода відправлення рел. культів в СССР ставиться поруч із свободою антирел. пропаґанди (ст. 104 конституції У ССР), фактично веденої офіц. установами. Натомість, рел. пропаганда зроблена неможливою. Отже система відношення держави до церкви в УССР (і в усьому СССР) не тільки політ., але й юридичне цілком відмінна від чинних систем В. ц. в. д. в ін. країнах (див. також Антирелігійна пропаганда). [Б. Ц.]
[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 1]
|
|
|