Важкозбройна дружина — кіннота й піхота; складалася з боярства.

Нар. ополчення (вої) з міської людности й селян-хліборобів — в бою становило легкозбройну піхоту.

Кочові племена, оселені на пограниччі; становили допоміжні відділи легкозбройної кінноти.

Княжа фльота для перевезення В. річками і морем під час походів.

Участь у лит. чи поль. збройних силах боярського війська (бояри й сел. госп-ва ставили за визначеним обов’язком вояків, важко і легко озброєних — з пол. 16 в. вогнепальною зброєю); переважала кіннота.

Нар. ополчення — «посполите рушення» в разі нападу ворога.

Участь у найманому «затяжному В.» — на випадок війни і постійному, т. зв. кварцяному, В. для оборони від тат. нападів.

В 15—16 вв. виникнення козацтва на пограниччі із Степом; з пол. 16 в. — Січ на о. Хортиці. З 1578 козацьке реєстрове В., кінне й піше, з 1580-их рр. — також артилерія; з 1619, за П. Конашевича-Сагайдачного, реєстр 10600 козаків; 1625—48 р. 6000—8000 (у 1620—ЗО рр. — 6 реєстрових полків).

Кількість козацтва поза реєстром раз-у-раз мінялася.

Коз. фльота Запор. Січі, використовувана під час походів на Крим та тур. чорноморське узбережжя.

Коз. військо. За Хмельницького число полків мінялося (у зборівському поході 1649 р. — понад 20 полків, пізніше — 16); у 18 в. — на Гетьманщині — 10 (Гадяцький, Київський, Лубенський, Миргородський, Ніженський, Переяславський, Полтавський, Прилуцький, Стародубський, Чернігівський). Функції штабу належали військ, ген. старшині. Військо складалося з кінноти, піхоти й артилерії; козаки поділялися на виборних, постійно готових до походу, і підпомічників, що постачали спорядження й харчі. Реєстрові козаки служили безплатно за «займанщини» (власні госп-ва), іноді під час походів діставали платню.

Під час воєн — нар. військо (в пол. 17 в. — дейнеки).

Коз. фльота, гол. лід час походів Самойловича й Мазепи. на півд.

Запор. Січ — у 18 в. 38 куренів. Після зруйнування в 1708 р. Чортомлицької Січі — Олешківська Січ під тур. протекторатом; 1734 р. запор, козаки, повернувшись, створили Нову Січ (на р. Базавлуці) — 8 паланок.

Затяжне (охотне) військо окремих гетьманів; за Хмельницького кінні драгуни, відділи нім. піхоти, волоської, серб., тат. кінноти; за Дорошенка — сердюки; за Многогрішного — охочекомонні компанійці; за Мазепи 5 кінних і 5 піших охочих полків.

З пол. 17 в. в складі рос. війська 5 територіяльних коз. полків на Слобожанщині (острогозький, харківський, сумський, охтирський, ізюмський).

З кін. 18 в. українці в рос. армії, на Зах. Землях — в австр. армії служать за рекрутською системою (див. Військова служба).

1764 р. перетворення 10 територіяльних полків Гетьманщини на «легку кавалерію», а 1784 — на регулярні карабінерські полки, поповнювані за заг. рос. рекрутською системою.

З 1765 5 укр. коз. територіяльних полків Слобожанщини переформовано на регулярні гусарські полки рос. армії.

1775 зруйнування Запор. Січі рос. військом.

З 1784 — Бозьке коз. військо з устроєм, подібним до січового (3 000 кінноти і бл. 10 000 піхоти) — пізніше Військо Чорноморських Козаків.

В 1792 Військо Чорноморських Козаків переселене на Кубань; 1864 після прилучення лінійних рос. козаків стало називатися Кубанське Коз. Військо.

1812 лід час війни з Наполеоном на Україні зформовано кінно-коз. 30 полків, після 1814 перетворених на регулярні полки.

1828—65 Озівське Коз. Військо (з кол. запор, козаків, що 1828 повернулися з Задунайської Січі); 1865 включене до Кубанського Коз. Війська.

1848 створення перших укр. військ, формацій у Галичині (загони нац. гвардії); 1849 Нар. Самооборона на Підкарпатті; Батальйон руських гірських стрільців.

1864 запровадження заг. військ, повинности в Австро-Угорщині.

1874 — заг. військ, повинність у Росії.

1914 — створення в Австро-Угорщині легіону Укр. Січових Стрільців.

1917 — українізація і відокремлення військ, частин рос. армій: 1 Укр. Подільський корпус ген. П. Скоропадського, 2 Січовий запор, корпус, полк ім. Полуботка, гайдамацькі коші в Одесі й Катеринославі, полк ім. Хмельницького й ряд ін.

Весна 1917 — організація Вільного Козацтва.

Травень 1917 — створення Укр. Ген. Військ. Комітету на чолі з С. Петлюрою, 20. 11. 1917 переформованого на Ген. Секретаріят Військ. Справ — з 22. 1. 1918 Військ. Мін-во УНР.

Листопад 1917 — зформувзння Укр. Ген. Військ. Штабу.

22. 12. 1917 — заснування Укр. Ген. Секретаріяту Морських Справ, з 22. 1. 1918 — Мін-во Морських Справ УНР.

Зима 1917—18 рр. — формування добровольчих з’єднань під час больш. наступу на Україну: Гайдамацький Кіш Слобідської України, Гал. Курінь Січових Стрільців, що перетворився на полк, а пізніше на групу, Задор. дивізія ген. Натіева.

Поч. 1918 — виникнення 1 дивізії синьожупанників (влітку 1918 1 коз. стрілецької дивізії сірожупанників) із військовополонених укр. вояків рос. армії.

Літо 1918 — орг-ція 1 сердюцької дивізії. Формування старшинських і підстаршинських кадрів для 8 корпусів і 4 кінних дивізій.

Листопад 1918 — створення Армії УНР.

Листопад—грудень 1918 — виникнення численних укр. повстанських загонів.

Листопад 1918 створення Української Галицької Армії (УГА).

9. 11. 1918 орг-ція Держ. Секретаріяту Військ. Справ ЗУНР.

Травень 1919 реорганізація Армії УНР Із утворенням 5 самостійних груп.

Серпень 1919 — створення Штабу Гол. Отамана для координації дій Армії УНР і УГА.

Переформування в листопаді-грудні 1919 перед Зимовим Походом (6. 12. 1919 — 6. 5. 1920).

На весні 1920 переформування частин Армії УНР у зв’язку з походом на Київ.

Листопад 1920 — перехід Армії УНР за Збруч і інтернування.

Літо — поч. осени 1921 формування загонів Повстанчого Штабу, що взяли участь у Льодовому поході.

1920—22 — орг-ція повстанських загонів, що продовжували партизанську боротьбу на окупованій Україні.

Українці в складі армій і фльоти СССР, до другої світової війни також в арміях Польщі, Чехо-Словаччини й Румунії.

В УССР — 1918—19 надавання деяким частинам больш. армії (Богунський полк, Укр. сов. дивізія. Червона кіннота й под.) зовн. укр. ознак, незабаром ліквідованих; недовгочасне номінальне існування нар. комісаріяту військ. справ УССР.

1920 створення Укр. Військ. Округи (пізніше поділеної — див. Військові округи); з 1923 до поч. 30-их рр. існування, поряд кадрових, територіяльних частин. З 1944 надання УССР права формувати респ. військ, частини (що лишається не здійсненим, хоч номінальне існує союзно-респ. Мін-во Оборони УССР).

Під час другої світової війни існування окремих укр. формацій: 1941 — Дружини Укр. Націоналістів (Нахтіґаль, Ролянд), 1943—45 Укр. Дивізія «Галичина», 1944—45 Укр. Визвольне Військо, 1945 — Укр. Нац. Армія.

З 1941 — антинім. резистанс — Поліська Січ, 1942 переформована на УПА-УНРА (Укр. Нар. Армія); збройні загони ОУН Бандери і Мельника.

З 1942 Українська Повстанська Армія, що провадила боротьбу проти німців, згодом — проти большевиків.