Військові поселення, система перетворення частини держ. селян на вояків і поселення деяких військ, частин в окремих селах, під проводом ген. О. Аракчеєва запроваджувана в Рос. Імперії в 1816� 30-их рр. Селяни у В. п. були зобов�язані працювати під наглядом унтер-офіцерів у полі і відбувати військ, муштру з суворою реґляментацією всього життя включно з родинним. Поселенці, крім того, повинні були утримувати регулярні частини, розташовані в місцях В. п. На Україні В. п. були заведені в Слобідсько-Українській, Херсонській та Катеринославській губ. (разом 16 полків). Надзвичайна жорстокість режиму В. п. викликала опір поселенців; особливо сильні були заворушення бузьких козаків, що не хотіли ставати військ, поселенцями (1817), повстання б. Чугуєва (1819), де було арештовано понад 2000 селян, і на Херсонщині в 1821 р. В 1830-их рр. В. п. були заведені на півдні Київщини й на Поділлі (в конфіскованих після поль. повстання маєтках).

[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 1]