Вільна (лит. Vilnius, пол. Wilno), столиця Литви; лежить при впадінні Вілейки до Вілії на білор.-лит. етногр. пограниччі; до війни � бл. 200 000 меш. Заснована в 13 в., В. бл. 1322 р., за Гедиміна, стала столицею, Литви, з 1385 � в унії з Польщею. 1795�1915 належала до Росії � губ. місто; 1920�39 � до Польщі (Лит. Респ. не визнала окупації). 10.10.1939 СССР повернув В. Литві; з 1940 В. � столиця Лит. ССР. В 16 � на поч. 17 вв. В., побіч Києва, Львова й Острога, була осередком спільного укр. і білор. руху: у В. здавна Існувало правос. братство, видавалися книжки, українці вчилися в єзуїтській колегії (з 1570), згодом академії (з 1579), а також у братській школі (з 1585). Пізніше зв�язки з Україною ослабли. За поль. влади, з 1920-их рр., у Віденському Ун-ті вчилося кількасот українців, діяла активна укр. студентська громада, що часом виступала разом із білорусами. В. в цей час була одним із осередків дослідження Сх. Европи. У віденських музеях, бібліотеках і архівах (зокрема монастирських) є чимало матеріялів з укр. історії.

[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 1]