Віно, оплата від молодого батькам або рідним за молоду в ранню добу на Русі-Україні; ремінісценція звичаю відкупного за пірвання жінки. В. за �Руською Правдою� � це частина майна чоловіка, призначена для жінки. В. в �Кормчій книзі� та в лит.-руському праві до 16 в. � придане жінки. За �Лит. Статутом�, як в �Руській Правді�, В. � майно чоловіка, призначене для жінки з його приданого. В. визначалося за �посагом� (придане в грошах) і �виправою� (одяг, худоба, рухомості) в розмірі 1/3 нерухомостей чоловіка. Володіння віновим майном було спільне; лише після смерти чоловіка або шлюбної розлуки В. ставало власністю жінки. Вважалося, що жінка не внесла приданого, якщо воно не було забезпечене віновим записом. В. було відоме і в Гетьманщині в розмірі 1/3 майна чоловіка, але воно переходило не на власність жінки, а лише в досмертне користування. Порядок надання вінового майна молодій батьками називався вивінуванням або випосаженням.

[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 1]