Візантійське право, позитивне право Візантії в 6�15 вв., зформоване на основі рим. права. В окремі періоди у В. п. виявлялися впливи звичаєвого права народів, на які поширювалася правна і політ, система Візантії. В земельному праві помітні слов. впливи, зокрема інституту гром. володіння з виділенням окремих земель на власність. В. п. поширювалось і на Русь-Україну шляхом рецепції. Вже в договорах київських князів з Візантією зафіксовано деякі норми, зокрема публічно-правні, візант. походження. Частково норми В. п. відбились в �Руській Правді�. Проте сильніший його вплив у церковних княжих уставах. Церк. судівництво на Україні провадилося на підставі норм В. п., зокрема грец. збірників церк. законів: �Номоканон�, �Еклога�, �Прохирон� (див. Церковне право). Крім офіц. збірників В. п., на Україні були відомі неофіційні в їх півд.-слов. версії: �Закон судний людем� і �Книги законния�. Церк. судам підлягали не лише духовні особи, але й т. зв. церк. люди. До візант. збірників права на Україні, зокрема їх укр. відповідників (�Кормчі книги� і �Закони градські�) увійшов ряд норм староукр. звичаєвого права. В. п. мало вплив на тогочасне укр. позитивне право, збагачуючи його новими поняттями й інститутами, гол. чином, у цивільному праві (спадщина, духівниця). В Бесарабії В. п. за середньовічним зб. �Шестикнижіє� мало силу закону до революції 1917 р.