Водне господарство
, система техн. і екрн. заходів для використання водних ресурсів і боротьби із шкідливою дією води. Ці заходи виконуються різними галузями нар. госп-ва, які здійснюють вивчення, регулювання, розподіл і використання поверхових і ґрунтових вод. Такі заходи провадилися здавна, але раніше мали поодинокий і примітивний характер. З ростом техніки й розвитком пром-сти, із скупченням населення по великих містах використання води набуває характеру організованого, комунального й більш-менш комплексного. Тепер В. г. складається з різних галузей, здебільша звязаних спільними гідро-техн. спорудами: меліорація зрошення та осушення заболочених земель, використання водної енергії (гідроенергія), водопостачання, комунальне та пром., каналізація, водний транспорт річковий та морський, рибне господарство, боротьба з поводями, руйнуванням та розмиванням берегів та ярів. Вимоги, що їх ставлять поодинокі галузі В. г., бувають часто розбіжними (напр., водний транспорт вимагає високого стану вод, а осушення низького; для зрошення земель відводиться від річки воду, яка потрібна для судноплавства й енергетики), і тому завданням комплексного В. г. є координувати всі ці розбіжності.На Україні В. г. має велике значення для всього нар. госп-ва. Ще в кін. 19 в., з порушенням водного режиму у звязку з суцільним розорюванням степів та знищенням лісів, виявилась конечна потреба регуляції вод України. Півд. Україна має великі площі земель, що потребують зрошення. На півн. Україна ма2 500 000 га боліт та заболочених земель, які вимагають широких меліоративних заходів. Річки потребують гідротехн. робіт для розвитку водного транспорту, використання водної енергії й забезпечення від повеней.
В кін. 19 в. на Україні почалося вивчення умов для проведення водогосп. заходів, а згодом і водногосп. пляну (дослідження басейнів із метою зрошення, дослідження в басейні р. Припяті, вивчення водного режиму Дніпра з метою осушення боліт тощо); проблемою поліпшення В. г. України цікавилися, зокрема, В. Докучаєв, Ю. Висоцький, П. Костичев, Б. Вільямс і ін. Практично до 1914 р. проведено небагато гідротехн. робіт: з меліораційних найважливішою було часткове осушення боліт Полісся (експедиція ген. І. Жилінеького 187298), дрібні меліораційні роботи, що їх провадили земства і Гал. Виділ Крайовий (напр., осушення Самбірських боліт), забезпечення глибини Дніпра, Десни й Припяті, закріплення річища Дніпра й Десни б. Києва, частинна реґуляція гірських річок у Карпатах; пляни дальших праць передбачали перев. потреби водного транспорту, менше гідроенергетики (проблема Дніпрових порогів).
Плян орг-ції В. г. України був поставлений у 191819 рр., за Укр. Держави, Департаментом Водного Госп-ва при Мін-ві Шляхів (дир. І. Шовгенів); ці проблеми розробляли також Гідрологічна Комісія УАН, згодом Н.-Д. Ін-т Водного Госп-ва. В 1920-их рр. в УССР опрацьовано плян В. г. в басейні Дніпра проект Великого Дніпра, за яким Дніпро з притоками мав бути використаний для транспорту, як джерело енергії і зрошувальний чинник. З цих плянів зреалізовано насамперед частину, що мала на меті індустріялізацію країни, а саме збудовано Дніпрельстан (1928 32); це дало Україні найбільшу електростанцію, і після затоплення Дніпрових порогів постав безперервний Дніпровий шлях. Натомість не реалізовано меліоративних плянів; навпаки, надмірне вирубування лісів і знищення дрібних водоймищ: ставів сел. госп-в та загат спричинили дальше зневоднення.
Після майже цілковитого знищення водногосп. споруд під час війни, в кін. 1940-их рр. був реставрований довоєнний стан В. г. В 1950-их рр. почалася реалізація проекту Великого Дніпра, що має дати Україні, крім нової дешевої електроенергії, можливість зрошувати степовий півд., поліпшити шляхи сполучення й осушити Полісся. Для цього запляновано збудувати на Дніпрі ряд гідровузлів Кахівський (1956), Дніпродзержинський і Кременчуцький (до 1960), Канівський і Київський. Будування їх дозволить широко використати гідроресурси Дніпра, дати доступ до Києва морським пароплавам (тепер вони доходять до Дніпропетровського) і повязати Дніпро новими каналами з басейнами Висли, Німану, Двіни та Оки й осушити Полісся. Надмір води Дніпра, через Кахівський гідровузол, півд.-укр. і півн.-крим. канали та широку іригаційну мережу, спричиниться до зрошення посушливого півдня. Для цієї ж мети будуть використані зрошувальні системи Гор.-Інгулецька, Дол.-Інгулецька, Краснознаменська, Сірогозька та Східньозональна, які мають разом до 1960 р. зросити 1 500 000 га і обводнити 1 700 000 га. Поза басейном Дніпра будується Донецьке водоймище, яке за допомогою Донецького каналу має забезпечити водою населення й індустрію Донбасу. До наступних плянів 6 пятирічки (195660) належить повязання Криворізького басейну каналом із Дніпром, розбудова гідроресурсів р. Бог й ін. На госп-во укр. мішаної етногр. території на Півн. Кавказі, положеної в сточищах р. Саль і Зах. Манич, мають великий вплив іригаційні праці, звязані з водногосп. заходами в басейні р. Дону (Див. поодинокі ділянки В. г.: Водопостачання, Гідроенергія, Зрошування, Осушування, Каналізація, Річковий транспорт, також Ріки, Дніпро).
Література: Оппоков Е. Водные богатства Украины. К. 1925; Шовгенів І. Водне госп-во в басейні р. Дніпра на Україні. В. 1934; Шовгенів І. Схема орг-ції водного госп-ва в Україні. Техн.-Госп. Вісник, IVV. Прага 1941; Химич М. Проблема Великого Дніпра і Кахівське будівництво. Вісті Т-ва Укр. Інженерів в Америці, II. 1955; Коммунист Украины, v. 1956. в. [Кубійович і М. Лебідь]
[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 1]
|
|
|