Воєводи, на Україні-Русі відомі з 10 в., спочатку як проводирі варязьких дружин, згодом як командувачі загонів княжих військ заг. типу. В зах.-укр. князівствах 13�14 вв. В., крім того, подекуди мали характер управителів певних адміністративно-територіяльних одиниць. У Польщі й Великому Князівстві Лит. В., як місцеві адміністратори, часто сполучали свій уряд із ін. держ., судовими й військ, функціями; вони були одночасно членами поль. Сенату (а у Великому Князівстві Лит. до 1569 р. � членами Панів Ради). Після спілки Укр. Держави з Москвою в 1654 р. до Києва й кількох ін. укр. міст були запроваджені рос. городові В. як коменданти місц. фортець і командувачі їх рос. гарнізонів. На Зах. Укр. Землях під Польщею в 1920�30-их рр. В. були керівниками адміністративних округ � воєводств.

[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 1]