Володимир II Мономах (1053�1125), київський великий князь 1113�25, син кн. Всеволода Ярославича і візант. княжни з сім�ї Мономаха. За життя батька кн. у Смоленську й Чернігові, часто заступав його в боротьбі з половцями, виконував дипломатичні місії. По смерті Всеволода кн. у Переяславі; після смерти Святополка II перейшов до Києва. Один із найвидатніших держ. діячів укр. середньовіччя. Старався зміцнити центр, княжу владу і єдність Руси, боровся проти занепаду родової солідарности київської династії, намагаючись об�єднати князів проти половецької загрози. Ініціятор Любецького з�їзду 1097, де була проведена радикальна реформа порядку спадкоємства (прийнято засаду прямого родового успадкування замість складної системи сеньйорату й зміни уділів). У Києві В. М. провів правно-фінансові реформи, що ввійшли до складу �Руської правди� й були прийняті сучасниками як радикальне оздоровлення кредиту (обмежений був розмір процентів на позики). Талановитий автор-публіцист, написав �Поучення дітям� (бл. 1117), твір повчально-автобіографічний, великої літ. вартости, в якому В. М. виступає як носій ідеї цілости держави, хоробрий вояк і мудрий, справедливий правитель. В історії Руси В. М. замикає добу відносної едности держави. Від В. М. походять київська, смоленська й суздальська лінії Рюриковичів. [П. Г.]

[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 1]