Волость, у староукр. мові те саме, що �власть�, �влада�; також назва княжої держави, а іноді й її населення, поруч первісної назви �земля�. Пізніше, в 11�13 вв., В. � територіяльно-адміністрвтивна одиниця, що складалася з кількох громад, на чолі з волостелем, або старостою. Центром В. був звичайно �пригород�. З занепадом староукр. держав ця назва вийшла з ужитку. З 1861 в межах Рос. Імперії В. (на Холмщині й Підляшші � ґміна) � самоуправна одиниця, складена з кількох сіль. громад з обмеженими адміністративними й судовими компетенціями. На чолі В. стояло волосне правління з волосного старшини, сіль. старост, збірщиків податків і волосного писаря. Волосний сход, що складався із цих осіб та представників від сіль. населення (1 на 10 дворів) вибирав місц. урядових осіб, кандидатів у гласні до пов. земства, а також волосний суд, що вирішував менш важливі справи. В. зберігалася за укр. нац. влади в 1917�20 рр. як самоуправна одиниця другого ступеня. В-і існували й за сов. влади до адміністративної реформи 1924�25, коли вони були замінені на р-ни.

[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 1]