Волошин
Августин (17.3.1874Ч1946), провідний культ. і гром.-політ. діяч Закарпаття, гр.-кат. свящ., 1924 іменований папським шамбеляном. Нар. в Колечи-чині на Закарпатті. Студіював у богословській семінарії в Ужгороді, на теологічному фак. і високій пед. школі в Будапешті. З 1900 проф. учительської семінарії в Ужгороді, в 1917Ч38 її директор. Під його керівництвом виховувалися учительські кадри, які внесли багато до нац. відродження Закарпаття.З кін. 90-их рр. В. брав активну участь у культ, і вид. житті; публікував підручники, редаґував і видавав єдину укр. газету в Угорщині лНаука╗ (1897Ч1918), згодом лСвобода╗ (1920Ч38). 1907 випустив угор. мовою лПрактичну граматику малоруської мови╗ (нагороджену Академією Наук у Будапешті), в якій обстоював живу нар. мову та мовну спільність усіх українців. У 1918Ч20 В. відіграв визначну ролю в політ, самовизначенні Закарпаття як чл.-засновник Руської Нар. Ради в Ужгороді, а потім гол. Руської (Укр.) Центр. Нар. Ради. 1920 іменований чл. тимчасового автономного управління Підкарп. Руси. Разом з ін. діячами Закарпаття В. заснував Христ. Нар. Партію, від якої був обраний послом до чехо-словацького парляменту (1925Ч29), В. очолював ряд культ, і госп. установ краю: Педагогічне Т-во Підкарп. Руси, Підкарп. Банк й ін.; організатор Учительської Громади, почесний Гол. т-ва лПросвіта╗ в Ужгороді. В подіях держ. орг-ції Карп. України (1938Ч39) В. став центр, постаттю: 26.10.1938 през. ЧСР іменував його премТєром автономного карп.-укр. уряду. Сойм Карп. України 15.3.1939 обрав В. през. незалежної держави. Після окупації Закарпаття угорцями В. перебував на еміграції в Празі, присвятивши себе наук. і пед. діяльності; проф. УВУ. В травні 1945 був арештований і вивезений до СССР, де помер у невідомих точно обставинах.
В. написав для початкових і сер. шкіл ряд підручників Ч граматики, фізики, хемії (співавтор М. Велигорський), читанки, курс педагогіки для семінарій лПед. психологія╗ (1920), лПедагогіка і дидактика╗ (1920), лКоротка історія педагогіки╗ (1921), лЛогіка╗ (1935), лМетодика╗ й ін. В Празі В. написав у кількох тт. заг. лНарис педагогіки╗. З ін. публікацій відомі: лО письменнім язиці Підкарп. Руси╗ (1921), лСпомини╗ (1923), лДві політ, розмови╗ (1923). В. виступав також: як літератор під псевд. А. Верховинського, написав побутові драми: лМаруся Верховинка╗ (1931), лБез Бога ні до порога╗ (1935).
Всебічна діяльність В. і його великі заслуги у всіх ділянках життя дали підставу до того, що його ще за життя названо лбатьком╗ укр. відродження на Закарпатті. [В. Маркусь]
[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 1]
|
|
|