Вороний Микола (*1871), поет, родом з Катеринославщини, вчився в Харкові; заарештований за політ, діяльність, З рр. був під наглядом рос. поліції; емігрував, жив у Відні й Львові; був режисером укр. театру в Тернополі. 1897 повернувся, грав у трупах Кропивницького й Саксаганського; був чл. РУП, з 1901 служив у земстві й працював у пресі, зокрема як театральний критик. 1920�26 знову на еміграції. 1926 повернувся на Україну; від поч. 1930-их рр. доля невідома. В. � один із перших укр. модерністів (маніфест модерністів в �ЛНВ� 1903). Свідомо прокладав шлях модернізмові, заперечуючи реалістичну лірику народницької доби. В. вносив в укр. поезію мотиви міста, лірику індивідуалістичних настроїв, строфічну й метричну різноманітність, хоч критика закидала йому поверховість �культу краси�, бідність тем і образів. Збірки �Ліричні поезії�, І (1912), �В сяйві мрій� (1913), �За Україну� (1921), �Поезії� (1929); на театральні теми: �Театр і драма� (1913), �Драматична примадонна� (1924) � про Л. Ліницьку, та ін.

[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 1]