Вовчок Марко, псевд. Марії Вілінської (1834Ч1907), у першому шлюбі Маркевич, у другому Лобач-Жученко, Ч видатної укр. письменниці. В. народилася в Орловській губ. в родині дрібного поміщика (укр.-поль. походження); 1845Ч48 училася в пансіоні в Харкові. 1851, одружившись із кол. чл. Кирило-Методіївського Братства О. Маркевичем, виїхала з Орла на Україну. 1851Ч58, перебуваючи в Чернігові, Києві й Немирові, вивчала укр. мову, побут, фолкльор і написала видані 1857 лНар. оповідання╗, які відразу здобули високу оцінку в укр. літ. колах Ч зокрема Т. Шевченка, П. Куліша, і в рос. (1859 рос. переклад за ред. І. Турґенєва лУкраинские народные рассказы╗; тоді ж вийшли її лРассказы из народного русского быта╗). 1859, після недовгого перебування в Петербурзі, виїхала до Німеччини; побувала в Швайцарії, Англії, Італії, найдовше жила в Парижі. 1862 зТявився 2 т. лНар. оповідань╗; окремі твори друкувалися в журналах лОснова╗, лМета╗, лВечерниці╗. 1867Ч 78 В. жила в Петербурзі; цензурні заборони укр. слова спонукали її писати в рос. журналах (повісті й романи лЖивая душа╗ 1868, лЗаписки причетника╗ 1869, лВ глуши╗ 1875 і ін.). З 1878 В. жила перев. на Півн. Кавказі, 1885Ч93 на Київщині, продовжувала працю над укр. фолкльором і словником; на поч. 1900-их рр. відновила звТязок із укр. видавництвами. Померла в Нальчику (на Кавказі). Укр. твори В. стоять на межі романтизму й реалізму. Елементи останнього переважають в оповіданнях, присвячених укр. покріпаченому селянству, зокрема важкій долі жінок: лКозачка╗, лОдарка╗, лГорпина╗, лВикуп╗, лІнститутка╗, лЛедащиця╗ й ін.; близькі до них малюнки солдатчини (лДва сини╗), родинного неладу й наймитування (лСестра╗). Ін. твори продовжують традицію етногр. романтизму, даючи перев. образи сильних характерів, вольових героїв (лСвекруха╗, лМаксим Гримач╗, лДанило Гурч╗, лТри долі╗); в цьому ж пляні написані оповідання для дітей лДевТять братів і десята сестриця Галя╗, лКармелюк╗, лМаруся╗ (деякий час популярна у Франції). В. піднесла на вищий щабель розповідну манеру в укр. прозі, звільнивши її від залишків травестії й поглиблюючи зображення психології персонажів. Проза В. чимало вплинула на розвиток укр. оповідання в другій пол. 19 в.