Всеукраїнська Православна Церковна Рада
, зорганізувалася в 1917 при Софійській катедрі в Києві з представників духівництва та вірних з різних кінців України; очолювали її відомі церк. діячі архиєп. Олексій Дородницький і протоієрей Василь Липківський. ВПЦР рішуче прямувала до визволення Церкви від Москви й скликала Всеукр. Церк. Собор на поч. 1918. ВПЦР звернула особливу увагу на українізацію парафій і богослуження (перша Служба Божа укр. мовою в Києві в Миколаївському Соборі на Печорську відбулася 9.5.1919). Заходами ВПЦР 5.5.1920 у Києві була проголошена автокефалія й 1921 скликано собор, на якому поставлено ієрархію УАПЦ. У 1928 президія ВПЦР складалася з голови протоієрея Л. Юнакова й членів: архиєп. І. Оксіюк, митр. М. Борецький, архиєп. К. Малюшкевич, о. М. Грушевський, о. Я. Чулаївський, протоієрей Л. Карпов, В. Чехівський, С. Кобзар.ВПЦР, у зміненому складі й в ін. обставинах, діяла до знищення УАПЦ на Україні (1937 з 2000 парафій УАПЦ не лишилося жадної) і відродилася в Києві під час другої світової війни й діє тепер на еміграції в УАПЦ (Соборноправній). Ці різні ВПЦР обєднує лише назва, а не характер діяльності. [І. К.]
[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 1]
|
|
|
|
|
|