Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет
(ВУЦВК), в 191937 рр. найвищий орган держ. влади УССР в періоди між всеукраїнськими зїздами рад, на яких вибирали членів ВУЦВК. До його компетенції належало законодавство й заг. керування республікою, зокрема призначення членів Совєта Нар. Комісарів та різних комісій при ВУЦВК, розподіл держ. прибутків між центр, і місц. органами тощо (ЕУ І, стор. 673). Проте вже від постанови ВУЦВК Про тимчасове надання Раді Нар. Комісарів прав у межах законодавства та заг. керування з 14. 3. 1919 Совнарком, а не ВУЦВК, фактично був основним органом, що здійснював в УССР законодавчу й виконавчу владу. ВУЦВК збирався не менше як тричі на рік. Його діяльністю керувала Президія ВУЦВК, яка стала в період поміж сесіями ВУЦВК вищим законодавчим, виконавчим і розпорядчим органом УССР. Після схвалення 3 конституції УССР 1937 р. функції ВУЦВК перебрала Верховна Рада УССР.У загальносоюзному маштабі подібне становище займав Центр. Виконавчий Комітет ЦИК (Центральный Исполнительный Комитет СССР), 192336, як найвищий орган влади в СССР. Він складався з двох палат: Союзного Совєта і Совєта Національностей. В останньому всі союзні й автономні республіки були заступлені рівно, по 5 членів кожна. Роботою Президії ЦИК і сесій обох палат керували по черзі голови ЦИК (4, потім 7), обрані зі складу членів Президії відповідно до кількости союзних республік (від УССР гол. ВУЦВК Г. Петровський). [Б. Ц.]
[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 1]
|
|
|